Сторінка
6

Особливості виховання дітей у багатодітній сім'ї

Традиційними категоріями сімей, з якими працюємо соціальний педагог, є малозабезпечені сім’ї, сім'ї безробітних, багатодітні сім'ї.

В даний час відзначається стійке зниження частки багатодітних сімей в населенні. Це збігається і з тенденцією до малодітності і взагалі бездітності. Немає чіткої системи соціальної підтримки багатодітних сімей. Є негативне і навіть негативне ставлення суспільства до багатодітних сім'ям, особливо зі збільшенням порядкового номера народжень. Але вагітність понад двох, трьох дітей у сім'ї розцінюється як щось з ряду незвичайне, як відхилення від загальних правил. Багатодітні сім'ї на початку століття становили більшість населення. Вони були досить поширені у всіх шарах суспільства від найбіднішого селянства до дворян. Це зумовлювалося традиціями російського народу і православної моралі. Народження дітей не планувалося, сприймалося як "Дар Божий", не було контрацептивів, не були поширені аборти. У багатодітній родині було легше вижити. У суспільстві завжди було стійке позитивне ставлення до багатодітної сім'ї.

В даний час багатодітною сім'єю вважається сім'я, що має 3х і більше дітей.

Категорії багатодітності

Розрізняють три категорії багатодітних сімей:

1. Свідома багатодітність.

У сім'ях, де міцні сімейні або релігійно-національні традиції.

2. Народження спільної дитини при повторному шлюбі батька або матері при наявності інших дітей. Ця категорія багатодітної родини має зачатки "неповної" у вихованні дітей.

Ці дві категорії цілком благополучні.

Багатодітна сім'я (свідома багатодітність) має, як правило, міцні сімейні традиції, чітку внутрішню структуру, досить міцну захист, традиційно-поважне ставлення до старших. У таких сім'ях легше вирішуються проблеми і конфлікти, у батьків не буває самотньої старості. Психологічна атмосфера сім'ї - взаєморозуміння, однакове бачення проблем і способів їх вирішення обома подружжям.

3. Неблагополучні багатодітні сім'ї.

Найчастіше відзначаються у батьків, які ведуть асоціальний спосіб життя: алкоголіки, безробітні, психічно неповноцінні, де діти часто є засобом для одержання матеріальної та натуральної допомоги. У таких сім'ях батьки мають більш низький освітній рівень і соціальний статус.

Історія розвитку багатодітної сім’ї

На рубежі 19 і 20 століть родини в багатодітними. Релігія і звичаї того часу підтримували такий сімейний уклад. Відмова від народження дітей або переривання вагітності були величезним тяжким гріхом. Жінка, яка прожила за чоловіком весь дітородний період, народжувала 8 - 11 разів. З огляду на різні причини, зменшувані народжуваність (розлука з чоловіком, передчасна смерть чоловіка) середнє число дітей, народжених всіма заміжніми жінками, було трохи менше. В Україні міцна і багатодітна родина, високий рівень народжуваності і приросту населення були запорукою добробуту країни.

З приходом в Україні влада Рад менталітет суспільства стала змінюватися. Перехід від патріархального, селянського держави до індустріального, промислово розвиненого суспільства привів до використання жіночої праці нарівні з чоловіками. Зосередження матеріальної і духовної життя в містах супроводжувалося протягом усього радянського періоду історії важким житловим кризою - з браком достатньої кількості житла на всіх етапах розвитку нашої держави. На селі проблема житла вирішувалася простіше, ніж в місті в основному за рахунок приватного будівництва своїми силами, і тому багатодітні сім'ї зустрічалися там частіше. Хронічне відставання заходів соціальної політики від реальних потреб - ці, а також інші чинники - надавали пряме негативний вплив на репродуктивне поведінку жінок і кількість дітей в їх сім'ях. Уклад повсякденному житті, занятість більшості жінок дітородного віку у виробництві, складність ведення домашнього господарства в умовах міста зумовили зміна репродуктивних установок мільйонів жінок і їх сімей, що і спричинило за собою перехід до малодітній родині. Необхідно відзначити, що під час Великої Вітчизняної війни народжуваність різко знизилася. Повернення до багатодітній родині, яка в Україні була в довоєнний час, не сталося. Це було не просто відкладання народжень до більш сприятливого часу, це була заміна моделі народжень. З країни, в якій до цього основою життя суспільства була багатодітна родина, Росія перетворилася на країну, де двоє дітей у сім'ї стало негласної нормою. Багатодітна родина в сірому, бідному "усередником" суспільстві привертала до себе підвищену увагу всіх структур держави і громадськості.

Насправді ж дуже часто громадськість ставилася до багатодітним із засудженням, багатодітна родина сприймалася як німий докір всім іншим - а ви так не можете. і часто зустрічала явне нерозуміння з боку навіть найближчого оточення. Багатодітні сім'ї викликали роздратування у місцевих чиновників, так як матері зверталися за належними пільгами. Багатодітність не схвалювали вчителя в школах, так як дітям з таких сімей доводилося приділяти підвищену увагу, адже це зайвий працю, за який ніхто не заплатить. Дуже часто діти з багатодітних сімей в класі і школі вели себе більш впевнено, незалежно і сміливо, так як отримували у своїй родині чималий досвід спілкування, як з однолітками так і з дітьми старшого віку, викликаючи цим роздратування вчителів. Адже їм легше працюється з слухняними і безмовними дітьми. Лікарі вважали, що стан здоров'я дітей і догляд за ними в таких сім'ях недостатні.

Ну думку дослідників кожна багатодітна сім'я - це невеликий колектив, і якщо, приміром, одна дитина хворіє, то слідом за ним можуть захворіти та інші. До того ж мама, котра виростила декількох дітей, набагато досвідченіший звичайної матусі єдиного малюка і у лікаря виникають труднощі у спілкуванні з таким знає людиною.

Навколо багатодітних матерів та їх дітей виникала й виникає досі зона соціального несхвалення, і навіть відторгнення. Це Все, що стосується питань багатодітності, справедливо і для цього часу. Ці проблеми навіть стали нестерпними, бо багатодітні сім'ї часто розцінюються як соціальні утриманці". Але це тільки погляд зі сторони. А на практиці ж відбувається наступне: багатодітні родини у нас мають найбільш високий ризик опинитися серед бідних, оскільки розміри дитячих допомог становлять лише 6% від величини прожиткового мінімуму і тому не можуть виконувати тієї ролі, для якої призначені. Житла багатодітним в наш час ніхто не дає, пільгами особливими багатодітні сім'ї ніхто не обдаровує - тоді чому ж " соціальні утриманці"? Навпаки, якщо проаналізувати ситуацію, що склалася в нашій країні сьогодні з народженням і смертністю, то можна прийти до висновку що зараз на одного пенсіонера доводиться 4-6 працюючих, до 2030 року співвідношення зміниться в бік 1 до 2., що приведе до збільшення податкового і фінансового навантаження на працездатну частина населення. А хто в 2030 році стане працездатним населенням - діти з нинішніх багатодітних сімей, які і будуть годувати не тільки своїх батьків, а ще й тих, хто зараз береже своє час, душу, гроші, фігуру і, не народжуючи своїх дітей, засуджує багатодітних. У наш час встановлення на малодітність переважає в сучасних сім'ях. Подружжя обмежують кількість дітей в сім'ї до двох або однієї дитини у зв'язку з бажанням більш повного задоволення своїх матеріальних і культурних потреб. І це найчисленніша група жінок, це ще раз доводить, що в наш час відбувається зміна установки з двухдітностної сім’ї на одно дітну. Доведено, що установка на плановане число дітородіння практично не змінюється зі зміною сімейного становища жінки і пов’язаними з цим змінами її соціального положення. Вона є досить стійкою характеристикою, залежить, вочевидь, більшою мірою від національних, громадських, соціальних і економічних особливостей, які характеризують стан товариства на момент проведення дослідження і в період, що передує йому, тобто від факторів, що впливають на жінку тривало, задовго до початку статевого життя. До одного з таких факторів належить кількість дітей у сім’ї батьків цієї жінки.