Сторінка
14

Психолінгвістичні основи вивчення дієслова в початкових класах

З цією метою ставляться запитання: 1. Яке закінчення треба написати в дієслові писати, якщо його поставити в другій особі однини? 2. Чому треба писати закінчення -єш в другій особі однини дієслова читати? 3. Які закінчення пишуться в дієсловах точити, клеїти, якщо їх поставити в другій особі множини?

Коли учні відчувають труднощі і не можуть правильно пояснити правопис ненаголошених особових закінчень, то їм рекомендується знайти і прочитати в підручнику правило, засвоїти приклади, наведені до цього правила, дібрати за аналогією декілька потрібних дієслівних форм.

Правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього та майбутнього часів закріплюється під час виконання різних письмових вправ та виконання творчих робіт.

Тексти вправ, поміщених у підручнику, можуть використовуватися для лексичних, словотворчих, орфографічних, морфологічних та синтаксичних завдань. Уважно треба добирати дієслова для морфологічного розбору, дбати, щоб у словах легко визначалися морфеми.

Щоб виявити глибину засвоєння вивченого матеріалу, проводиться контрольна робота (диктант, переказ, твір).

Перед вивченням теми «Дієслова минулого часу. Змінювання дієслів у минулому часі за родами і числами» на уроці створюється проблемна ситуація за допомогою поставлених до класу запитань:

1. Які частини мови змінюються за родами? (прикметник, займенник третьої особи в однині).

Які частини мови не змінюються за родами (іменник має рід, займенники першої та другої особи не мають роду і не змінюються за родами).

Які частини мови змінюються за числами? (іменник, прикметник, займенник, дієслово).

4 . На які питання відповідають дієслова минулого часу?

Після цього проводиться спостереження над дієсловами минулого часу, порівнюються дієслова минулого часу з дієсловами теперішнього та майбутнього часів, визначаються спільні особливості дієслів всіх трьох часів: змінюються за числами (однина і множина), а також відмінні особливості дієслів минулого часу у порівнянні з дієсловами теперішнього та майбутнього часів: дієслова минулого часу не змінюються за особами і не розрізняються за дієвідмінами, в однині вони змінюються за родами: орав (чоловічий рід), орала (жіночий рід), орало (середній рід), у множині для всіх родів – мають одну форму (орали) .

Наявність роду у дієсловах минулого часу зближує їх з іменниками, прикметниками та займенниками третьої особи. Таке зіставлення родових ознак різних частин мови дає можливість глибше засвоїти граматичні ознаки дієслів минулого часу.

Під час виконання вправ у письмовій формі треба слідкувати, щоб учні правильно ставили до дієслів минулого часу питання, враховуючи родові ознаки цих дієслів, і практично розрізняли за допомогою питань що робив?, що зробив? їх вид. Дієслова минулого часу розбираються за будовою. Наприклад:

Ходив, носив, ходил , носил , ходил , носил .

Морфологічний розбір дієслів минулого часу допомагає зробити

висновок, що дієслова чоловічого роду мають на кінці суфікс –в, а у дієсловах жіночого та середнього роду в однині є родові закінчення -а та -о і властивий їм суфікс –л-

У початкових класах допускається поєднання декількох суфіксів в один, наприклад:

писав, носив, читал , робил .

Для зручності визначається у кожному слові по одному суфіксу: -ав, -ив, -ів, -ал-, -ил-.

На уроках мови діти складають таблиці на розрізнення часових та особових дієслівних форм. Робота з такими таблицями допомагає краще засвоїти особливості правопису дієслів, правильно ставити до них питання, розпізнавати різні форми дієслова (наприклад, таблиця 2).

Таблиця 2

Утворення дієслів теперішнього, минулого та майбутнього часів від неозначеної форми дієслова та змінювання дієслів за часами

Читаючи таку таблицю, учні ставлять до дієслів усно питання.

Таблиця 3 допомагає усвідомити видові особливості дієслів, хоч термін "вид" у початкових класах не вживається .

Таблиця 3.

Засвоєння питань, які ставляться до дієслів минулого часу та до дієслів неозначеної форми

Шкільна програма визначає такий зміст роботи з дієсловами на -ся (-сь): а) вміти порівнювати дієслова на -ся (-сь) з дієсловами без -ся(-сь); б) розуміти, що дієслова на -ся(-сь) і без -ся (-сь) мають різне значення; в) правильно вимовляти і писати дієслова на -ся.

Вивчається ця тема практично. Спочатку діти засвоюють, що в кінці дієслів може додаватися суфікс -ся (-сь), спостерігають вживання цих дієслів у реченнях, утворюють нові слова, пояснюють значення дієслів на -ся (-сь), звертають увагу на те, що -ся (-сь) завжди пишеться з дієсловами разом.

В окремих місцевостях на території України ще зустрічаються випадки, коли -ся вимовляється окремо від дієслова (я ся спудив). Учитель повинен виправляти діалектну вимову.

Робота за таблицею, вміщеною у підручнику, допомагає засвоїти відмінювання дієслів із -ся (-сь) та їх правопис. Учні переконуються, що у дієсловах на -ся (-сь) такі самі закінчення, як і в дієсловах без –ся (-сь).

Звертається увага учнів, що у дієсловах першої дієвідміни в третій особі однини перед -ся з'являється м'який звук [т!], який позначається двома буквами -ть. Наприклад:

Однина.