Сторінка
10

Формування у молодших школярів ціннісних орієнтирів за творами В.О. Сухомлинського

Не менш важливим при сприйнятті творів В.Сухомлинського є вміння визначати причини вчинків персонажів. Проведений зріз показав, що 81 % учнів експериментального класу і 78 % учнів контрольного класу володіють вмінням бачити ці причини. На питання „Чому Сергійко похвалився у такий дивний спосіб?” учні відповіли у двох подібних варіантах „Хотів не тільки похвалитися, але й самому зробити друзям подарунок – красу”, що свідчить про те, що учні орієнтуються на підручникові відповідь. Інший варіант відповіді був „Хотів проявити добро незвичайно”. Здатність вірно визначити причини вчинків персонажів твору вказує на те, що дитина знаходиться на базисно-оцінному (констатуючому) рівні сприйняття художнього твору.

Третє питання ставило за мету виявлення в учнів уміння розуміти причини вчинку головного персонажа твору. Результати зрізу показали, що 57 % учнів експериментального класу і 65 % учнів контрольного вказали, що друзі не зрозуміли вчинку Сергійка, головного героя, їхнє ставлення до нього не змінилося аж до кінця тексту твору.

Четверте запитання було спрямоване на виявлення вміння бачити в художньому творі пізнавальну і повчальну його суть. В результаті оцінювання одержаних відповідей було встановлено, що 98 % учнів експериментального класу і 90 % учнів контрольного класу спроможні розуміти в змісті тексту повчальну (виховну) його суть, оскільки думки дітей акцентувалися на другій частині оповідання, в якій і зосереджувалася його повчальна суть.

Відповіді дітей були на зразок: „Ти її (квітку)не посадив, то чому ж показуєш її ?”, „Яка гарна і незвичайна квітка, як ти її знайшов ?”, „А я також можу показати дуже гарну рослину, он там, ходіть покажу”, „А давайте вона буде наша, ми ж її всі побачили!”. Зміст відповідей свідчить, що учні у даному творі ставлять акценти на різні ціннісні орієнтири: на красу (за текстом запитань в кінці даного твору в підручнику); на добро духовне (красу), а не матеріальне його вираження, яке можна використати; гордитися потрібно тим, до чого причетний, плодами своєї праці; на почуття дружби і колективізму; добром, красою не можна обмінюватися, як предметом.

П’яте запитання мало узагальнюючий характер. Його метою було вияснити, чи здатні третьокласники сформувати вже свою позицію щодо прочитаного у творі. Опрацювання результатів учнів показало, що узагальнення 80 % учнів експериментального класу і 76 % учнів контрольного класу передавалося як передача змісту твору. школярі вказували, що автор (В.Сухомлинський) хотів навчити, що „те, що добре і гарне не можна мати тільки для себе”.

Відповіді на це запитання показали і те, що 25 % учнів експериментального класу і 20 % учнів контрольного класу вже мають задатки до глибинного розуміння змісту твору, поданої інформації. Відповіді цієї частини школярів звучали, як : „Добро, краса має бути для всіх, а не для одного хлопчика”; „Добром, красою не можна обмінюватися як предметом”; „Краще давати всім, ніж брати тільки для себе”.

Одержані результати відповідей на п’яте запитання свідчать, що третьокласникам ще важко узагальнювати зміст прочитаного, самостійно встановлювати зв’язки між певними життєво-повчальними обставинами життя і дійовими особами в них, робити якісь чіткі ціннісні висновки, оскільки їх життєвий досвід ще тільки починається. А орієнтації лише на зміст художнього твору замало.

Експериментальне дослідження ґрунтувалося на відомих у дидактиці, зокрема в методиці читання, таких видах уроків, як: 1) вивчення творів одного жанру (в даному дослідженні буде йти мова про такі з них, як казки, оповідання, вірші), 2) уроки-дослідження монографічного вивчення творчості письменника; 3) уроки-інсценізації (або з елементами інсценізації); 4) уроки-діалоги; 5) уроки з ігровим сюжетом; 6) уроки-мандрівки, на яких поєднуються різні види мистецтва (вірш, картина художника, твір композитора) 7) уроки-роздуми; 8) інтегровані уроки або з блочною інтеграцією; 9) уроки-діалоги. Ці види уроків тою чи іншою мірою нами використовувалися на уроках читання за творами В.Сухомлинського.

На уроках, де вивчаються твори В.Сухомлинського (учням важливо знати, хто був їх автором) біографію педагога-письменника можна подати двома способами 1) традиційним, де будуть викладені коротко основні і найбільш важливі віхи життя і діяльності. Тут важливо подавати відомі факти з життя, відомості у простих, зрозумілих дітям фразах і виразах, звертаючи при цьому увагу на В.Сухомлинського, як на людину (насамперед), особистість, і нарешті вчителя, який любив своїх вихованців

1.Традиційний спосіб.

- Це оповідання(казку), яке ми будемо вивчати, написав Василь Олександрович Сухомлинський (1918 – 1970). Ми вже вивчали деякі його твори. Давайте пригадаємо, які саме. (Діти пригадують і говорять). Який життєвий шлях пройшла ця людина?

Василь Олександрович народився в селі Василівка на Кіровоградщині. У сім’ї. Крім Василя. Було ще троє дітей – Іван, Сергій і Меланія. Усі вони стали вчителями.

У 17 років ще зовсім юним прийшов Сухомлинський до школи працювати вчителем. Війна перервала улюблену працю. Після важкого поранення його відправили в тил працювати учителем. Опинився він у далекій Удмуртії, працював директором школи у селищі Ува. Після 1944 року, як тільки звільнили Україну від фашистів, він повертається на Кіровоградщину. З 1948 року і до кінця життя працює директором відомої на весь світ Павлиської школи. Там, у приміщенні школи, жила сім’я Сухомлинських: його дружина – вчителька Ганна Іванівна і діти – Сергійко та Оля. Читаючи твори письменника, зверніть увагу, як часто ці імена в них зустрічаються. Василь Олександрович щодня спілкувався з дітьми. Школа була його великою родиною. Він був учителем української мови і з особливим прагненням залучав учнів до читання книжок і літературної творчості.

Багато казок, оповідань він склав разом із молодшими учнями. Подивіться на дошку – це все книжки Василя Олександровича, які є і в нашій шкільній бібліотеці. Назвемо їх. Хто вже читав їх?

2. Нетрадиційний спосіб.

Він передбачає подачу біографічних відомостей у вигляді своєрідного художнього відступу, роздуму. Потрібно сказати, що учні сприймають і перший, і другий спосіб, але, щоб обидва вони були з елементами художності.

На моїх уроках діти все ж таки віддають перевагу другому способу.

Важливо ознайомити дітей не лише з особистістю Сухомлинського-педагога, письменника, подаючи лише найважливіші віхи життя, які доцільні для розуміння молодшими школярами, але й провести діалогічні роздуми вчителя з учнями з підготовленими запитаннями для дітей.

Нетрадиційний спосіб подачі біографічних відомостей вимагає від вчителя більшої, ретельнішої підготовки та творчого підходу. Наприклад.

Вчитель. Жила собі на землі Людина. Вчилася, трудилася, до школи ходила, свою землю любила . вирішила Людина красу довкілля дітям подарувати – учителем стати. Поїхала зі свого села до Кіровограда і там, в інституті, вивчилася на вчителя. тільки не довелося людині довго на землі своїй працювати. Налетіли вороги – чорні яструби. Стали землю паплюжити, людей вбивати та в рабство забирати, красу нівечити . І пішла Людина красу від ворога захищати. Поранили її . Найкращі лікарі лікували Людину, вилікували поранене тіло, але на війну більше йти Людина не могла. Сказали лікарі: „Багато на світі зла. Чорні хмари війни закривають світ краси і добра. Іди до людей, Добро творцю, краси рідної землі охоронцю, даруй людям красу, вчи добра .” І Людина пішла між люди, творила красу до останнього подиху, дарувала людям радість. Воїн знову став Учителем, створив для своїх учні „Школу радості”. У добрі та радості Людина виховувала добрих, красивих людей, здатних нести у світ мир, добро та красу. Тією Людиною був, діти, хто ви думаєте ?