Сторінка
5

Фінансові ринки: зовнішні та внутрішні

У зв'язку з вищевикладеним, закономірно постає питання: чи існує межа росту і граничні масштаби фінансових ринків? Таке формулювання проблеми не здається занадто емоційним. Його економічний зміст розкриває величину відриву від реального еквіваленту та оцінку прихованої спекулятивної складової вартості активів, а також очікувану корисність і віддачу авансованих коштів.

Перспективна оцінка реального капіталу, відтворення якого потребує "підживлення" матеріальними ресурсами, базується на дисконтованих потоках майбутніх грошових надходжень. Тому очевидно, що розміри ринку конкретного продукту піддаються більш-менш точному прогнозуванню. Цього не можна сказати щодо перспективної оцінки фінансових ринків, дуже мінливих і вразливих для нерелевантної інформації.

Швидше за все, фінансові ринки обмежують ся адміністративними і правовими рамками - ліцензіями, дозволами, нормативами діяльності і надання послуг в обраній сфері. Ризики і окупність вкладеного капіталу застерігають від надмірного фінансового захвату. В окремих випадках наслідується корпоративна ділова етика. Внаслідок цих обмежень коло активних і толерантних учасників фінансових ринків досить легко регулюється, а суворі вимоги щодо звітності і декларації намірів забезпечують відносну прозорість ринкових змін. Але все це стосується організованих і первинних ринків, де захист прав та інтересів учасників є метою державного регулювання. А вторинні ринки мають здебільшого договірні правила гри і досить довільні можливості капіталізації активів. Оскільки проблематично здійснити точне визначення обсягів та ідентифікацію власників ресурсів, що акумулюються на вторинних ринках, то й зростання фінансових ринків залежить від рівня самооргані зації останніх і практично непідконтрольне державним регулятивним інститутам. Це як перпетуїтет - грошові потоки, що ніколи не закінчуються.

Використана література

1. Мовсесян А. Роль информационных и финансовых факторов в интеграции и транснационализации // Вестник МГУ. Сер. Экономика. - 1998. - № 2. - С. 22-29.

2. Сидорова Е.В. О тенденциях развития мировых финансовых рынков // Финансы. - 1999. - № 12. - С.65-66.

3. Шишков Ю. Мировая финансовая система: необходимость реформ // МэиМО. - 1999. - № 11. - С. 3-8.

4. Лауфер М. Особенности развития современных фондовых бирж // Вопросы экономики. - 1999. - № 5. - С.127-138.

5. Кандинская О. Развитие мирового рынка валютных фьючерсов и опционов // Финансовый бизнес. - 2000. - № 2. - С. 26-31.

6. Чибриков Г. Взаимодействие финансовой системы и реального производства в современном мире // Вестник МГУ. Сер. Экономика. - 1999. - № 6. - С.16-23.

7. L.H.LaRouche. Toward a New Bretton Woods // EIR (Executive Intelligence Review). - 1998. - № 13. - Р.12-35.

8. Мовсесян А., Огнивцев С. Некоторые тенденции мировой экономики // Экономист. - 2000. - № 7. - С. 85-94.

9. Кулицький С. Глобальний розвиток спекулятивного капіталу // Вісник НБУ. - 1999. - № 11. - С. 59-63.

10. Сірук М. Майкрософт сплатила за монополію $80 млрд //День. - 2000. - 5 квітня.

11. Мозиас П. Кризис финансовых рынков в развивающихся странах // МэиМО. - 1999. - № 1. - С.38-47.

12. Балацкий Е. Международный финансовый кризис 1997-1999 гг. и российская экономика // Экономист. - 2000. - № 5. - С. 86-96.