Сторінка
9
У зв'язку з цим посилення ролі бюджетного механізму в керуванні економікою держави є актуальним. Значення бюджетного механізму підсилюється також тим, що в умовах економіки перехідного типу держава змушена активніше використовувати перерозподільну функцію через фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення, фінансування соціально-культурної сфери, оборони, керування і міжнародних економічних зв'язків. Мобілізація фінансових ресурсів у бюджет стала однієї з проблем, що вимагають додаткових заходів щодо акумулювання фінансових ресурсів для стабілізації і нарощування темпів економічного росту.
Вивчаючи проблему організацію виконання бюджету в цілому, неможливо обійти питання, що стосується складних умов формування місцевих бюджетів.
При формуванні доходів місцевих бюджетів та організації їх виконання в Україні існують серйозні недоліки, зв'язані з щорічною зміною видів податків, зарахованих у місцеві бюджети, відсутністю стабільних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, відсутністю єдиних правил ув'язування доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також зрозумілих формул міжрегіонального перерозподілу доходів. Існуюча система розподілу трансфертів не сприяє зміцненню фінансової дисципліни і не припускає пошук додаткових джерел доходів місцевих бюджетів. Крім того, в основу формування місцевих бюджетів в Україні покладений витратний метод, коли планування доходів зазначених бюджетів на основі сформованих витрат приводить до перекручування оцінок фінансових потреб регіонів.
Сьогодні місцеві бюджети формуються в дуже складних фінансово-економічних умовах з надзвичайно динамічним податково-бюджетним законодавством, що спричиняє ряд негативних наслідків.
Враховуючи вищесказане пропонуємо наступну методику ефективної організації виконання бюджетів:
1 етап. Обґрунтовано визначається без трансфертна дохідна база місцевого бюджету, де враховуються власні, закріплені і регулюючі доходи. Причому, відрахування від загальнодержавних податків і зборів, що формують регулюючі доходи, повинні встановлюватися на тривалий термін на стабільній основі, крім щорічних значних змін. На даному етапі необхідні застосування і розрахунково-статистичні методи прогнозування й економіко-математичних методів з використанням ЕОМ. Останні методи реально застосовні в практиці податково-бюджетного прогнозування і дають досить точний прогноз, якщо здійснювати розрахунок для невеликого періоду попередження. Розрахунково-статистичні методи необхідні для обліку можливих змін у податково-бюджетному законодавстві.
2 етап. Визначається видаткова частина бюджету з чітким закріпленням джерел фінансування, а саме, яка частина витрат буде фінансуватися безпосередньо з даного місцевого бюджету, а яка - з бюджетів інших рівнів. На даному етапі важливо дотримувати правила, відповідно до якого на початку бюджетного планування розраховується дохідна частина, після чи одночасно з нею розраховується видаткова частина, але ніяк не навпаки, як це відбувається зараз в Україні. Якщо випливати цьому правилу, то бюджетне планування буде здійснюватися виходячи з реальних можливостей платників податків відповідно до чинного законодавства, що дозволить прискорити подолання проблеми схованого бюджетного дефіциту.
3 етап. Бюджетне планування продовжується на перспективу в 3 - 5 років, тобто складається план бюджетного розвитку, верхній рівень якого був би рухливим. Це значить, що після коректування поточного плану бюджету, а також з урахуванням його особливостей складається план бюджету ще на один рік, що випливає за останнім роком верхнього рівня. Таким чином, у бюджетному плануванні виключаються стрибки і налагоджується безупинний прогнозно-плановий механізм. Складання подібних планів забезпечить виявлення і максимальне вивчення тенденції бюджетної забезпеченості. А знання тенденції дозволить уникнути несподіваних зривів і дисбалансів у сфері податково-бюджетних відносин.
4 етап. Бюджетні плани на найближчий рік уточнюються відповідно до загальних закономірностей бюджетного розвитку й умовами конкретного бюджетного року. Тобто річні бюджети будуть формуватися з урахуванням виявленої тенденції бюджетної забезпеченості. А це свідчить про наявність наукового підходу до бюджетного процесу, що при оптимальному сполученні соціально-економічних і фінансових інтересів повинна сприяти стабілізації фінансової системи держави.
Виходячи з практики виконання Державного бюджету України в 2003 та попередні роки, Колегія Рахункової палати вважає доцільним в Основних напрямах бюджетної політики на 2005 рік та наступні роки передбачити здійснення таких заходів:
1. Пільги з оподаткування для галузей економіки, окремих суб’єктів господарювання та інших платників повинні надаватися тільки на відповідний бюджетний рік під час розгляду і затвердження закону про державний бюджет.
2. Розглянути питання про скасування податку на додану вартість як такого, що не відповідає сучасним економічним реаліям у державі, створює умови для численних зловживань і фактично втратив значення основного доходного джерела для державного бюджету. Замість нього доцільно запровадити інший, зрозумілий та простий в адмініструванні податок, наприклад, податок з продажу. Здійснення такого заходу дозволить значно розширити базу оподаткування і навіть за умови зменшення розміру податку, суттєво збільшить обсяги надходжень до державного бюджету.
3. У відповідності з вимогами статей 7, 9 та 15 Бюджетного кодексу України, з метою посилення відповідальності за виконання плану приватизації та належного контролю за надходженням до державного бюджету коштів від приватизації державного майна, необхідно передбачати їх надходження в доходах загального фонду державного бюджету.