Сторінка
4
Вкладення комерційних банків в акції акціонерних товариств в 2002 р. склали 3,85 млн. грн., що в 55 раз більше, ніж в 2000 році.
Менш привабливим були вкладення комерційних банків в акції підприємств. В 2005 році вони становили 0,05 млн. грн., що в 1,5 рази більше, ніж в 2000 році. Загальна сума вкладень у банків у власність акціонерних товариств і підприємств незначна по відношенню до їх власного капіталу і складає 1%.
Найбільш активно бере участь у формуванні власності інших акціонерних структур АКБ «Україна». Вкладення цього банку в цінні папери акціонерних товариств і підприємств в 2002 р. склали 46 трл. грн., - більше 30% усіх вкладень банків на ці цілі. На долю решти 216 банків в 2002 р. припадало 269 млрд. грн. вкладень у власність акціонерних товариств і підприємств. Крім вкладень власного капіталу у власність інших комерційних структур, банки України практикують спільну участь в реалізації проектів, що здійснюють їх клієнти. Так, вкладення комерційних банків у спільну діяльність у 2002 р. склали 443 млрд. грн. Основна доля цих вкладень припадає на «Промінвестбанк» - 394 млрд. грн. або 89%. Це, в основному, високоефективні проекти, що пов’язані з впровадженням нової техніки і технології. АКБ «Україна» є одним з співвласників у дев’яти фінансово-кредитних організацій, 16-ти підприємств і по 25-ти суб’єктах господарської діяльності бере спільну участь у проектах. Крім того, цей банк був засновником Українського інвестиційного фонду. Вкладення капіталу банку у власність інших господарських структур по індивідуальній величині незначні. Більшість з господарських структур, у власності яких бере участь банк «Україна», поки що не приносять помітного прибутку і відповідно не приносять дивідендів.
Комерційні банки особливу увагу приділяють якості цінних паперів. Однак, якість важко визначити, розпізнати і регулювати. На якість облігацій, що купуються комерційними банками, впливає багато факторів, але їх не завжди можна виявити в момент покупки. Інвестування коштів не являється точною наукою. Не має надійного методу вкладення коштів на тривалий період, адже усі цінні папери певною мірою служать об’єктом спекуляції. Все це свідчить про те, що якість цінних паперів в значній мірі – відносне поняття.
Між позичковими та інвестиційними операціями комерційних банків існує тісний зв'язок. Банки зобов’язані підтримувати оптимальну структуру своїх активів і залежно від економічної ситуації змінювати її або на користь позик або на користь інвестицій.
Функція інвестицій – поповнювати резервний капітал на основі ступінчатих строків зобов’язань інвестиційного портфеля (сукупність усіх видів цінних паперів, що належать банку), а також задовольняти непередбачену потребу в коштах, що виникає в зв’язку з вилучення клієнтами своїх коштів чи заявок на позики, що перевищують наявні ресурси.
З ряду причин інвестиції не повинні мати однаковий рівень ліквідності з позиками. При виникненні потреби в коштах можна знизити обсяг інвестиційного портфеля і при необхідності зменшити вкладення в позики. Це досягається шляхом продажу цінних папе6рів, погашення позик, що були надання до запитання (кредити банку що надані позичальнику без встановлення конкретного строку погашення) тощо. Такі позички можуть бути стягнуті банком в будь-який час без попереднього повідомлення позичальника.
Банківським інвестиціям також властиві фактори ризику. Виділяють три таких фактори:
- кредитний ризик пов'язаний з тим, що фінансові можливості емітента (юридичної особи, що випускає цінні папери) зменшуються на стільки, що він буде не в змозі виконувати свої фінансові обов’язки;
- ринковий ризик випливає з того, що у зв’язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів чи в економіці привабливість деяких цінних паперів як об’єкта вкладень може бути частково втрачена, тому їх продаж стане можливим лише з великою скидкою;
- процентний ризик пов'язаний з фіксацією процента по облігаціях в момент їх випуску в обіг при вільному коливанні ринкових ставок. Чим більше часу до погашення облігацій, тим вище ризик, що пов'язаний з динамікою ставки процента.
Здійснюючи інвестиційні операції, банки слідкують за рівнем їх доходності. Ставку доходу по облігаціях обчислюють у процентах і визначають шляхом відношення щорічного доходу за облігаціями на їх середню ціну.
Наприклад, річний доход по 100 облігаціях складає 25000 грн. Ціна облігацій 125000 грн. Ставка доходу по цьому пакету облігацій складає 20%. (25000 ÷ 125000 × 100).
Віддача від інвестицій в цінні папери повинна пропорційно відповідати ризикованістю вкладень.
Y1
Y2
Y3
X1 X2
Рис. 1.2.1. Залежність інвестиційного доходу від рівня ризику
Коли ризик відсутній, банк отримує доход Y3, при ризику X1, доход буде Y2, при X2 – Y1. У звичайних умовах, як правило, низький ризик дає низьку віддачу, а високий – пов’язаний з високими доходами.
Вартість облігацій і доходи від них знаходяться в зворотній залежності. Коли ціни низькі, доходи від облігацій великі, і навпаки. Інвестори, що купують облігації в період на високих процентних ставок, ризикують зменшенням вартості свого інвестиційного портфеля в разі підвищення ставок. З іншого боку при зменшенні процентних ставок відбудеться приріст ринкової вартості облігацій. З цього взаємозв’язку між цінами і доходністю облігацій (відношення суми доходу до ринкової їх ціни) випливає, що ринкова вартість банківського портфеля інвестицій коливається залежно від процентних ставок.
Наприклад, банк купив на фондовій біржі облігації одного емітента 100 одиниць, при ставці облікового процента 10% річних, купонному доході 12% річних і номінальній ціні 1000 грн. Вартість однієї облігації складе 1200 грн. (120 × 100% / 10), а всього пакета 120000 грн. (1200 × 100). Через деякий час ставка облікового процента піднялась до 15% річних, тоді вартість однієї облігації зменшиться до 800 грн. (120 × 100% / 15), а всього пакета до 80000 грн. Втрати банку складають 40000 грн. (120000 – 80000).
Банки повинні докладати максимум зусиль до того, щоб мінімізувати зменшення вартості портфеля інвестицій.
У багатьох випадках банки практично позбавлені вибору, вони подають облігації при підвищенні процентних ставок для того, щоб поповнити резерви при зменшенні обсягів депозитів чи задоволення попиту на кредит. Ризик, що обумовлений коливанням процентних ставок, як правило, залежить від строку погашення облігацій. Чим він менший, тим більше стабільна ціна, чим строк триваліший, тим ціна коливається більше.
Завантажити реферат