Сторінка
16

Банківське фінансування та регулювання інвестиційної діяльності

- формування їх на базі банку, що збанкрутував;

- у рамках створення фінансово-промислових компаній;

- як самостійної банківської структури.

Вибір організаційної форми банку - акціонерної або пайової -залежить від ряду умов. Пайова форма організації банку більш прийнятна, коли планується створити банк як структуру фінансового забезпечення основної діяльності засновників і жорстко контрольованої ними. Ця форма організації доцільна і в тих випадках, коли при збільшенні власного капіталу небажане тривале проходження реєстраційних процедур, оскільки тут не потрібне проходження реєстрації випуску цінних паперів. Однак при цьому необхідно враховувати ту обставину, що керівництво банку буде поставлене у велику залежність від пайовиків, що може згодом істотно утруднювати процес розвитку банку.

Акціонерна форма організації банку (як закритого, так і відкритого типу) доцільна, якщо банк створюється як самостійна фінансова структура. У цьому випадку рух акціонерного капіталу мас мобільніший характер. У той же час зростає імовірність проникнення до складу засновників будь-яких небажаних, з точки зору засновників, структур і осіб.

Банкові, орієнтованому на широкий діапазон діяльності, коло клієнтури і роботу в інвестиційній сфері, більше відповідає акціонерний тип. У такому банку можливий тісний взаємозв'язок зі складом засновників і їх намірами. Якщо не передбачаються жорсткі обмеження складу засновників і автономізації діяльності банку, то перевагу потрібно віддати акціонерному типу банку.

Щоби знизити вплив стихійних явищ у становленні банківського сектора, необхідно модифікувати інституційне середовище банківської системи на основі вироблення відповідної державної програми і її законодавчо-правового забезпечення.

До числа основних положень цієї програми повинно входити визначення типів банків за їх функціональними, територіальними і організаційними ознаками з урахуванням відповідності характеру їх діяльності потребам економічного зростання. Так, за функціо­нальними ознаками можна виділити банки: що спеціалізуються на інвестиційній діяльності; що мають універсальний характер; комерційні банки, орієнтовані на операції поточного характеру та ін. З урахуванням ситуації, що склалася в інвестиційній сфері, доцільно виділити діючі комерційні банки, діяльність яких пов'язана з реальним сектором, і надати їм статусу інвестиційних, поклавши на них контроль за мобілізацією і використанням грошових коштів суб'єктів інвестиційного процесу. З метою забезпечення нормалізації інвестиційного процесу ці банки при реалізації державних інвестиційних програм можуть бути уповноваженими банками і вести інвестиційні рахунки уряду та підприємств, через які здійснюватиметься фінансування даних програм.[13,293-298]

ВИСНОВКИ

Поняття інвестиційного банку є далеко не новою дефініцією в науці і практиці, яке розглядається в різних роботах вітчизняних і зарубіжних учених. Однак на сучасному етапі економічних реформ в Україні зростає необхідність більш повного і детального вивчення особливостей цього виду спеціалізованих банківських інститутів, оскільки нам видасться, що саме інвестиційні банки можуть стати одним із механізмів вирішення довготермінових проблем соціально-економічного розвитку країни й забезпечення стійкого економічного зростання через збільшення темпів зростання інвестицій у реальний сектор економіки й підвищення конкуренто­спроможності підприємств.

Відтак, варто відзначити, що спеціалізація інвестиційних банків має функціональний характер, тобто принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, побудову балансу банку тощо.

Інвестиційні банки за розмірами значно менші ніж комерційні, однак роль інвестиційних банків в економіці суттєва. Вони опосередковують рух значної долі ринку позичкових капіталів. Активи великих інвестиційних банків набагато менші від активів провідних комерційних банків. Проте значення інвестиційних банків визначається не стільки їх ресурсами, що особливо важливо для сучасної України, й власними вкладами, скільки професійною організацією своєї діяльності.

Традиційним видом діяльності цього виду фінансових інститутів у світі був андерайтинг - придбання цінних паперів, випущених корпораціями або державою, що потребували капіталу, й продаж їх кінцевим інвесторам, у яких є вільні кошти. Виходячи з цього, інвестиційні банки визначались як фінансові інститути, що гарантували емісію і розміщення цінних паперів.

В першому розділі роботи коротко розглянуто функції банків та подана загальна характеристика інвестиційних операцій в банківській установі.

У другому розділі вже детально висвітлено як саме здійснюються інвестиційні операції в банках, а саме комерційного банку, також фінансування інвестиційних операцій; формування всіх видів цінних паперів, які належать банку, що і становить інвестиційний портфель банку.

В третьому розділі розглянуто здійснення управління інвестиційним процесом у банківській сфері та описані основи правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні, це: регулювання сфер і об’єктів інвестування; податкове регулювання інвестиційної діяльності; регулювання інвестиційної діяльності шляхом надання фінансової допомоги та проведення відповідної кредитної політики; регулювання інвестиційної політики шляхом проведення відповідної амортизаційної політики; регулювання участі інвесторів у приватизації; регулювання фінансових інвестицій; експертиза інвестиційних проектів; забезпечення захисту інвестицій; регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави.

Отже, головними завданнями, які повинна вирішити держава для розвитку економіки та підвищення ефективності банків є:

- стимулювати створення комерційними банками достатнього для здійснення інвестування власного капіталу і забезпечити його збереженість;

- забезпечити зниження ризику в інвестиційній діяльності;

- забезпечити дохідність коштів, вкладів банків в інвестиції.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991р., №1560-ХІІ//ВВР.- 1991. - №47.- с. 646.