Сторінка
6
- оптимальне розподілення ресурсів за типами цінних паперів (акції, облігації, векселі тощо), які слід рангувати за ступенем доходності й ризику (рис. 2.1.1);
- врахування вірогідності відхилення реальних характеристик від їх запланованого рівня;
- оперативна (відповідно до обраної стратегії і тактичної варіабельності кон’юнктури ринку) реструктуризація інвестиційного портфеля;
- формування портфеля з урахуванням конкретного стану макро- та мікросередовища (розвитку ринку цінних паперів, періоду їх обігу, статистичних характеристик ринку, коливань процентних ставок тощо).
Очікуваний
доход
Звичайні
Привілейовані акції
акції Нерухомість та
Ощадні інша реальна
сертифікати Конвертовані власність
цінні папери
Облігації
Державні зобов’язання Ризик
Рис. 2.1.1. Шкала відповідності доходу і ризику банківського інвестування
Головним завданням банківського менеджменту виступає вибір ефективної інвестиційної стратегії з наявних альтернативних варіантів – спосіб найбільш вигідного розміщення банківських ресурсів, який дозволяє одержати максимальний доход при забезпеченні прийнятного рівня ризику.[11,178-179]
Комерційні банки на сьогодні не поспішають розвивати відносини з малими підприємствами через підвищений ризик неповернення кредитів. Вони видають підприємствам лише короткострокові кредити, а останні не можна вважати джерелом кредитування розвитку малого бізнесу. Також необхідно зазначити, що мікрокредитування не вигідне для вітчизняних банків через незначну віддачу у вигляді процентів, яка є порівняно низькою при збереженні високого ризику неповернення коштів (останні зазвичай отримані за кордоном в кредит під менші відсотки). Паперова робота з оформлення мікро кредитів та заробітна плата можуть навіть не компенсуватися отриманими процентами.
За обставин, що склалися, а саме визнання важливої ролі комерційних банків в інвестуванні виробництва (оскільки єдиними, хто має у розпорядженні порівняно великі фінансові ресурси в Україні є саме комерційні банки) необхідно визначити взаємозв’язок грошово-кредитної політики та фінансової політики в контексті ефективності державного регулювання інвестиційних процесів.
Провідником грошово-кредитної політики в Україні є Національний банк України. Головним завданням більшості центральних банків є розвиток та підтримання ефективної фінансової системи в країні, а стратегічною метою монетарної політики – забезпечення стабільності грошової одиниці. Крім того, за допомогою інструментів грошово-кредитної політики НБУ має сприяти пожвавленню інвестиційного процесу в Україні. Так, основною метою грошово-кредитної політики в 2004 р. є підтримка стабільності гривні як монетарної передумови поступового переходу від екстенсивного економічного зростання до розвитку на інноваційно-інвестиційній основі та досягнення довгострокових соціальних, структурних й інституційних цілей.[3,75]
2.2. ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
Комерційні банки з ціллю диверсифікації активних операцій, розширення джерел отримання додаткових доходів і підтримання ліквідності балансу здійснюють інвестиційні операції з цінними паперами. Відповідно до нормативних документів будь-яка купівля та перепродаж цінних паперів від свого іменні, з свій рахунок і за власною ініціативою являється інвестиційною операцією. В банківській справі під інвестиціями за звичай розуміють вкладення в цінні папери підприємств – державних та приватних на відносно тривалий період часу. Інвестиційні операції комерційні банки здійснюють за рахунок:
- власних ресурсів;
- залучених та привілейованих засобів.
Банки, купуючи ті чи інші види цінних паперів, повинні враховувати такі фактори як:
- рівень ризику;
- ліквідність;
- дохідність.
Під ризиком вкладень розуміють можливе зниження ринкової вартості цінних паперів під впливом різноманітних змін на фондовому ринку. Зниження ризику цінних паперів за звичай досягаються у збиток доходності. Оптимальне відношення ризику і доходності забезпечується шляхом докладного підбору і постійного контролю інвестиційного портфеля.
Інвестиційний портфель банку – набір цінних паперів, який створюється з ціллю отримання доходів та підтримання ліквідності. Банки, керуючи портфелем цінних паперів, мають на меті досягнути рівноваги між ліквідністю і прибутковістю. Основними факторами, що визначають величину інвестиційного портфелю банку, є його розмір і якість менеджменту. Структура інвестиційного портфелю зазвичай залежить від виду цінних паперів, які мають обіг на фондовому ринку країни. Це, як правило, цінні папери, емітовані федеральним правлінням, місцевими органами влади і великими підприємствами.
Основними умовами ефективної інвестиційної діяльності банків є:
- функціонування розвинутого фондового ринку в країні;
- наявність в банків високо професіональних спеціалістів, які формують портфель цінних паперів і керують ними;
- диверсифікованість інвестиційного портфелю за видами, строками і емітентами цінних паперів;
- наявність законодавчої та нормативної бази.
Одною з найважливіших проблем при формуванні інвестиційного портфелю є оцінка інвестиційної привабливості фондових інструментів. В банківській практиці існує два підходи. Перший підхід оснований на ринковій кон’юнктурі, також досліджується динаміка курсів; другий – на аналізі інвестиційних характеристик цінних паперів, який відображає фінансово-економічне положення емітента чи галузі, до якої він належить. Таким чином, історично сформувались два напрямки в аналізі фондового ринку:
- фундаментальний аналіз;
- технічний аналіз.[7,490-491]
2.3. ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ
Сучасний український ринок цінних паперів ще дуже молодий - основні його суб'єкти - комерційні банки, фондові біржі, інвестиційні компанії - сформувались до середини 90-х років. Але й за минулий, відносно короткий, час він пройшов значний шлях. Сьогодні на ньому представлені практично всі типи цінних паперів - акції, облігації, векселі, які випускаються різними емітентами - державними і муніципальними органами влади, акціонерними компаніями. Розвиток українського фондового ринку вимагає можливості застосування наукових методів його дослідження і підготовки рішень за конкретними операціями.