Сторінка
1

Стратегія співробітництва України зі Світовим банком у контексті оптимізації зовнішнього боргу

Вступ.

Активізація проведення ринкових перетворень, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, інтеграція України в систему світового господарства – основні фактори, що зумовили об'єктивну необхідність членства нашої країни у міжнародних фінансових організаціях (МФО). Відомо, що членство будь-якої країни в цих організаціях сприяє привабливості її народного господарства як потенційного об'єкта для вкладення зовнішніх ресурсів, дає змогу отримати кваліфіковану інформаційну допомогу для інвестиційного процесу, сприяє налагодженню зв'язків із міжнародними страховими й фінансовими організаціями, забезпечує належні гарантії в обґрунтованих інвестиційних проектах тощо

Співробітництво України з міжнародними фінансовими установами полягає, перш за все, в отриманні позик. Сьогодні суб’єкти господарювання і державний бюджет не взмозі повністю про інвестувати внутрішні потреби національної економіки. Зовнішні запозичення необхідні для підтримки платіжного балансу держави з огляду на обов’язковість накопичення валютних резервів. Валютні резерви, в свою чергу, є джерелом фінансування економічного зростання та закупівлі імпортних енергоносіїв, які забезпечують безперебійне функціонування таких галузей, як енергетика, промисловість, сільське господарство, постачання електроенергії військовим формуванням, лікарням і школам, задоволення потреб населення в опаленні.

Зовнішні запозичення необхідні також для розвитку підприємницького сектору, тому що залучення вітчизняного капіталу до інвестування суб’єктів господарювання є недостатнім, що зумовлено слабкістю самої банківської системи та незадовільним фінансовим станом підприємств, які потребують інвестицій. Отже, питання залучення інвестицій міжнародних фінансових установ та коштів приватних інвесторів на зовнішньому ринку залишаються актуальними для України. Державний борг України станом на 31.01.2005 року становив $ 16,1 млрд., у тому числі зовнішній борг - $ 12 млрд. Зовнішній борг є актуальною проблемою для будь-якої країни, оскільки його обслуговування потребує або вилучення частки доходів бюджету, або скорочення видатків бюджету. Для України питання ефективного управління державними коштами набуває особливого значення, тому що обсяг зовнішніх запозичень досягнув критичної межі і існує небезпека перетворитися в хронічного боржника. Наслідком такого явища є втручання зовнішніх кредиторів у законотворчий процес і бюджетний процес. У зв’язку з цим, надзвичайно важливим є визначення шляхів ефективного управління цим боргом.

В Україні сформувалася дворівнева система зовнішніх боргів: перший – на рівні політичної влади, другий – на рівні підприємств.

На рівні політичної влади зовнішній борг, головним чином, за рахунок запозичень в міжнародних фінансових установах.

Оскільки основними кредиторами України є Світовий банк і МВФ, то розглянемо більш детально співробітництво України саме з цими організаціями.

Світовий банк і МВФ – це дві тісно пов’язані установи, що підтримують світову економіку та фінансову систему, вони відомі як Бреттон-Вудські інституції, які були створені у липні 1944 року представниками 44 країн. Міжнародне співробітництво у Бреттон Вудсі визначило завдання Світового банку, яке виражає його офіційна назва – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), покладаючи його основним обов’язком фінансування економічного розвитку. Світовий банк – це інвестиційний банк, який є посередником між інвесторами та отримувачами, позичаючи кошти в одних та надаючи позики іншим. Більшість коштів, які йдуть на фінансування розвитку, МБРР отримує завдяки запозиченням на фінансових ринках шляхом випуску облігацій.

Співробітництво України зі Світовим банком

Щодо співробітництва України із СБ, то наша країна співробітничає як член банку з усіма його складовими — Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР), що є головною частиною групи СБ, Міжнародною асоціацією розвитку (МАР), Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Багатостороннім агентством гарантій інвестицій (БАГІ), Міжнародним судом (МС). Кожна із цих установ банку виконує свої певні функції у процесі співробітництва з країнами-членами.

Завданням Стратегії допомоги Україні на 2001—2003 фінансові роки, підготовленої Світовим банком разом з урядом України і затвердженої Радою директорів Банку, було надання уряду й громадянському суспільству України допомоги у впровадженні широкомасштабної стратегії подолання бідності та в досягненні сталого економічного зростання, яке супроводжується створенням нових робочих місць.

Мета Стратегії допомоги Україні полягала в наданні уряду України підтримки (за допомогою впровадження Програмної системної позики (ПСП) і обговорення відповідних питань) у поліпшенні фінансової дисципліни в усіх секторах економіки, внаслідок чого:

· припинено практику бюджетних взаємозаліків;

· сплата податків здійснюється у грошовій формі;

· ліквідовано заборгованість із виплати пенсій і заробітної плати;

· усі інші прострочені заборгованості зменшено щонайменше на 50% порівняно із станом на 1 січня 2000 року;

· рівень оплати у грошовій формі за електроенергію збільшено упродовж двох років з 10 до понад 80%;

· зменшено взаємні заборгованості між підприємствами;

· скорочено обсяг бартерних операцій до менш як 5% обсягу офіційної економічної діяльності.

На сьогодні співробітництво України зі Світовим банком здійснюється в рамках прийнятої банком в жовтні 2003 року Стратегії в питаннях допомоги Україні на період 2004-2007 роки.

Нова стратегія Світового банку допомоги Україні базується на пріоритетах України, зокрема, щодо забезпечення стійкого економічного зростання, подолання бідності та становлення середнього класу, сприяння людському розвитку, захист навколишнього середовища, поступова інтеграція у світову економічну та фінансову системи, зменшення регіональних дисбалансів, подальший прогрес на шляху прозорості, підзвітності та відповідальності уряду.

Стратегія допомоги Світового банку Україні на період 2004—2007 років ґрунтується на досвіді останніх років та на аналізі різних варіантів подальшого поступу у реформуванні в Україні.

Стратегія передбачає широку програму кредитної та дослідницької діяльності. Протягом реалізації нової стратегії загальний обсяг запозичень від Світового банку в рамках, передбачених базовим сценарієм кредитування, складатиме від 1,8 до 2,4 млрд. дол. США.

Мета пропонованої стратегії — підтримати європейський вибір України, забезпечуючи інституційний розвиток, що стимулюватиме створення сприятливого для підприємницької діяльності середовища та ширшого залучення громадськості до роботи органів влади, а також дбайливішого реагування владних структур на потреби населення. У цій стратегії, як і в попередніх, наголошується на потребі формування європейських принципів як згори — за допомогою реформування інституцій і політики, так і знизу — шляхом зміцнення фундаменту громадянського суспільства та відповідного посилення підзвітності посадових осіб державних органів. Пропонована стратегія орієнтована на результати: вона спрямована на підтримку довгострокових цілей програми уряду і встановлює чіткі й водночас зручні для моніторингу проміжні результати та пов'язані із зазначеними цілями кількісні показники. Обсяг фінансової допомоги та конкретний зміст кредитних і некредитних програм будуть жорстко прив'язані до спроможності уряду України виконувати відповідні орієнтовні показники.