Сторінка
7

Внутрішні та зовнішні запозичення в Україні: реалії та перспективи

Така система, у разі неповернення кредиту, забезпечує майже стовідсоткове відшкодування банку-агенту, а отже й урядові, сум гарантій, це по-перше. По-друге, вона суттєво перешкоджає організаціям малого та середнього бізнесу, що можуть не мати достатньої кількості майна для застави, залучати кредити потужних світових фінансових установ.

При вкладенні основних зовнішніх кредитних ресурсів, отриманих під гарантію уряду, тільки у великі підприємства (подолати процедурні бар’єри сьогодні можуть саме вони), суттєво уповільнюється окупність цих ресурсів, а враховуючи недосконалість механізму контролю за їх витрачанням, у багатьох випадках не досягається очікуваний результат.

Необхідна розробка процедури й гарантійного механізму зовнішніх запозичень під гарантії уряду для підприємств малого та середнього бізнесу. В основі такого механізму повинні бути покладені такі критерії: спроможність прибуткового використання коштів; виробництво продукції, що може замінити критичний імпорт; експортні можливості; конкурентоспроможність на внутрішньому споживчому ринку.

Привабливішим є отримання гарантій уряду під кредити, погашення яких передбачається здійснювати із залученням коштів державного бюджету, оскільки надання таких гарантій не потребує укладення договорів застави чи поруки. Проте, такі гарантії, як свідчить практика, не сприяють ефективності використання коштів, оскільки підприємство, що отримало гарантію, не піклується про повернення кредиту. Більше того, інститут гарантування перетворюється на інститут субсидування. В результаті, тягар погашення іноземних кредитів, гарантованих урядом, перекладається на держбюджет, що в умовах дефіциту ресурсів для фінансування першочергових виплат є вкрай неефективним і соціально несправедливим використанням бюджетних коштів. Якщо у світовій практиці погашення заборгованості, в переважній більшості, здійснюється шляхом конвертації її в акції підприємств, то в Україні суттєву роль в обслуговуванні заборгованості відіграють нові запозичення. Так, на обслуговування і погашення державного боргу в 1998 році затрачено майже 10 млрд. гривень, що відповідає 95% усіх доходів державного бюджету. На цю мету було витрачено 93% зовнішніх і внутрішніх запозичень.

Погашення зовнішнього боргу проводиться з трьох основних джерел: із бюджету; за рахунок золотовалютних резервів, приватизації власності; із нових запозичень.

Для поліпшення управління обслуговування зовнішнього боргу, його скорочення, а отже, і зменшення негативного впливу на бюджетний дефіцит використовуються такі параметри: розмір валового внутрішнього продукту на одного жителя - відношення суми боргу та суми його обслуговування до бюджету, а також об’єму експортних надходжень і валового внутрішнього продукту. В 1999 році в Україні вироблялось валового внутрішнього продукту на одного жителя 588 доларів. Сума зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту складає 48%, обслуговування зовнішнього боргу становить 11% валового внутрішнього продукту щодо об’єму золотовалютних резервів на одного жителя, в Україні він складає 20 доларів.

Дефіцит державного та місцевих бюджетів, а також значний державний борг вимагає від держави активної фінансової політики.

Управління державним кредитом полягає у формуванні одного із основних чинників фінансової політики держави, де вона виступає в якості позичальника, кредитора та гаранта. Таке формування передбачає сукупність дій, пов’язаних з підготовкою до випуску і розміщення боргових зобов’язань держави, регулювання ринку державних цінних паперів, обслуговування та погашення державного боргу, надання позик та гарантій.

Найактуальнішим питанням для України в цьому комплексі є обслуговування зовнішнього боргу, так як платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить перш за все від валютних надходжень. Напружена ситуація з обслуговуванням зовнішнього боргу пов’язана, в першу чергу, з відсутністю послідовної політики реформ. Не менш важливим є прийняття мір по зупиненню таких тенденцій, як зменшення доходів від експорту, поєднання негативного ефекту дефіциту бюджету та дефіциту поточного рахунку, існування несприятливого інвестиційного клімату.

Стан обслуговування державного боргу негативно впливає на видатки бюджету. Так, якщо в 1997 році затрати, які направлялись на обслуговування та повернення зовнішнього боргу склали 10 % від об’ємів бюджетних видатків цього року, то в 1999 вони склали 32 % від статей видатків бюджету. Таким чином, 27% всієї суми, яка направлялась на повернення та обслуговування зовнішніх боргів, є розмір сплачених відсотків.

Згідно з проектом бюджету 2001 року обслуговування державного боргу складе 11,7% і, таким чином, посяде третє місце за пріоритетністю серед інших видаткових статей. У бюджеті 2000 року вага обслуговування боргу становила 14,1% консолідованого бюджету, поділяючи друге місце з фінансуванням освіти, серед видатків державного бюджету ця категорія мала найвищий пріоритет – 17,2% загального обсягу видатків. Таким чином, в бюджеті 2001 року передбачається, що вага обслуговування боргу знизиться на 2,3% серед видатків консолідованого бюджету. В розрахунку до загального обсягу видатків державного бюджету розмір цієї статті залишатиметься на першому місці, хоч також знизиться на 2,4%.

Обсяг зовнішнього боргу України станом на 1 січня 2001 року склав 11.178.1млн.доларів США, що на 1.259.5 млн. доларів США менше від відповідного показника на початок 2000 року. Головними чинниками, які вплинули на зменшення обсягу державного боргу в 2000 році, стали:

- проведення у березні 2000 року взаємозаліку платежів із Російською Федерацією в рахунок погашення державного зовнішнього боргу України відповідно до угоди між урядами від 28 травня 1997 року – сума боргу зменшилася на 1.099.6 млн. доларів США;

- реструктуризація в березні-квітні поточного року облігацій зовнішньої комерційної позики України – борг скоротився на суму майже 152 млн. доларів США.

У 2001 році бюджеті видатки на погашення обслуговування державного боргу досягнуть 14,07 млрд. гривень, або 41,7% загального фонду Державного бюджету. Враховуючи обслуговування боргів МВФ загальні боргові виплати становитимуть 18,07 млрд. гривень, або 9,7% до ВВП. На сплату відсотків з державного бюджету буде направлено 6,98 млрд. гривень, або 20,7% його загального фонду.

Відволікання значних бюджетних ресурсів на обслуговування державного боргу негативно впливатиме на економічні процеси господарства України. Так, відсоткові виплати за державним боргом в 1,6 рази перевищать видатки Зведеного бюджету на охорону здоров’я, в 1,3 рази – на освіту, в 1,2 рази – на соціальний захист і соціальне забезпечення, в 14 разів – на науку, у 2,7 рази – на державне управління.

Отже, значні розміри боргових виплат свідчать про те, що бюджетна система України фактично перетворилася на механізм перерозподілу доходів від виробничих структур і населення до фінансових установ, що кредитують потреби уряду.