Сторінка
2
Головний вівтар.
Зменшено було кількість вівтарів, а також велися заміни образів у засувах, які представляли святого Яна з Дуклі і Матері Божої з образом Матері Божої Ченстоховської і Матері Божої Непорочної. Засув Матері Божої Непорочної фундував єпископ Ян Пузина, а виконали сестри непокалянки з Язлівця. Всі вівтарі виконав підприємець Фердинанд Маєрський з Перемишля. В 1896 році Олександр Жебровський, майстер зі Львова, закінчив новий орган. 28.06.1896 року єпископ Краковський здійснив освячення вже відновленого костела. Дрібні опорядкувальні роботи кляштора тривали до 1899 р. В 1899-1902 роках невідомі інженери ґрунтовно від фундаменту перебудували дзвіницю перед костелом. В 1907 році виготовлений новий вівтар святого Францішка Валентином Якуб'яком зі Львова, а в 1914 році - вівтар святого Юзефа, автором якого був Юзеф Краснопольський зі Львова. В 1907 році виконаний ремонт веж костельних.
Костел.Початок ХХ ст.
В час воєнний, в 1916 році, знову були пошкоджені дахи і вежі костела. Відбудовано їх аж в 1919-1922 роках, згідно проекту Єжи Косінського і реалізованого інженером Райшем з Коломиї. Керував ремонтними роботами Петро Вадовський. У міжвоєнний час добудований до кляштору, із східного боку, анекс. Під час ІІ світової війни костельні дзвони були конфісковані німецькими окупантами. В 1945 році законниці змушені були виїхати з кляштору. В костелі розмістили склад з цементом, а потім з зерном. В кляшторі спочатку містилася лікарня, а згодом - музична школа і бібліотека. Потім, замість бібліотеки - духовне училище. 13.06.1992 костел св. Антонія у Гвіздці наново освячений біскупом Рафалом Керницьким. Костел Входить до складу деканату Івано-Франківського (Станіславського).
2. Опис. 2.1. Костел 2.1.1. Архітектура Костел розміщений на північ від ринку містечка Гвіздець і скерований на схід. Мурований з цегли, з використанням каменя, штукатурений. Однонефовий з мілким трансептом, не зовсім квадратовим презбітеріумом, замкнений прямою стіною. До презбітеріуму від півночі прилягає прямокутна комора, а від півдня - захристія і стіни кляштору. Неф типу стіноколонний має властиве прясло, до якого зі східного боку прилягає півпрясло, яке відрізняється через розбудовану артикуляцію стін і склепіння. Так само із заходу є додатково продовжений такий самий вигляд на відстані, що служили для розміщення музичного хору, який з'єднується з вежами в їх основі. Артикуляція стін нефу зроблена з допомогою спарованих композиційних пілястр, які завершуються оздобленням: литтям аканту на капітелях, виконаних в художній техніці. Вони розміщені на однаковій широкорозставлені в певному співвідношенні і здвоєні на внутрішній стороні. В трансепті і пресбітеріумі стіни розділяють поодинокі пілястри, які двостороннє здвоєні. Підтримують вони виступаючі над ними карнизи, що є в усьому костелі і перервані лише на західній стіні. В бічних стінах нефу - широкі виступи у вигляді полиць профільованих архівольтами з виступами досередини. Частина стін між спареними пілястрами в нефі легко сприймаються. Склепіння нефу і презбітеріум, і прясла перехрещуються з особливими подвійними гуртами, що утворюють вузькі впадини над півпряслами, а також над плечима трансепту. Це все розміщене тут вертикально до осі костелу. Вікна понад карнизами в нефі, презбітеріумі і трансепті прямокутні, оточені рамами. В нижній частині нефа і трансепті вікна малі і овальні. В порталі при вході до комори і захристії двері прямокутні, профільовані і мають прямокутні причілки. Між пілястрами прямокутна плита оточена прямокутно-опуклою рамою В товщині муру є сходи, що ведуть на амвон. Хори музичні, спираються на дві колони. Підпори тримають профільований гжимс, вище якого є парапет у формі аттика, оздобленого плитками. Зі сторони південної вежі з кляштору через сходову площадку є доступ на хори. Фасад костела, з погляду на розміщення веж, є значно ширший від нефу. Середня частина є одноплощинна, двоповерхова, зв'язана з бічними вежами. Завдяки особливим триповерховим фланкованим вежам костел чудово виділяється на навколишньому фоні. Лінія фасаду особливо гармонійна з випуклою серединною частиною м'якими внутрішніми зарисованими увігнутими лініями елеваціями веж і глибокими заглибинами на стиках між всіма частинами. Поверхи виразні через широкі паси, спільні для середньої частини і веж, з ледь помітними архітравами і фризами , але в основному вони особливі. Вертикальна артикуляція зроблена на першому поверсі за допомогою тосканських пілястрів, на другому і третьому - виступи. Особливо на кутах нижнього поверху веж зроблені важливі колони в псевдокапітелях, утворених з виступаючих балок. Скріплення середнього поля має спрощений вигляд, складений з композиційних пілястрів в канелюрах, які фланкуються через з'єднані волюти, і які підтримують вигнуті вгору карнизи з постаментом на осі. Волютні з'єднання вміщують Всевидяче Око, увінчане хрестом, а по боках - кам'яні вазони. На осі середньої площини фасаду є прямокутний вхідний отвір профільований ошатним обрамленням, прикрашений портиком з коринфськими колонами з канелюрами, які підтримують балки, з вигнутим півколісним карнизним фронтоном.
Завантажити реферат