Сторінка
2

Зумовленість вибору мотиваційної ознаки у процесі номінації діалектної лексики української мови

Мотиваційна ознака – явище двопланове: адже вона обов’язково матеріально виражена (за О.Й. Бліновою, мотиваційна форма) [3, 186] і має певну семантику, семантичні ознаки, що стосуються тільки плану змісту лексеми (за О.Й. Бліновою, мотиваційне значення) [3, 185]. У випадку семантичної деривації мотиваційна ознака є копією твірного слова. О.Й. Блінова ототожнює внутрішню форму слова і мотиваційну ознаку, точніше кажучи, те, що ми вважаємо мотиваційною ознакою, вона називає внутрішньою формою слова. Це питання термінології, адже відділити внутрішню форму слова від мотиваційної ознаки неможливо, про що було сказано вище. Описуючи мотиваційний механізм у синхронному аспекті, безумовно, ми послугуємося терміном мотиваційна ознака. Проте термін внутрішня форма слова необхідний для з’ясування зумовленості вибору мотиваційної ознаки (вибір мотиваційної ознаки у процесі номінації детермінується мовними та позамовними – культурно-історичними та ментально-психологічними тощо – чинниками), адже внутрішня слова – явище протовербальне, це - своєрідний місток між позамовною і мовною дійсністю.

С. Ульман відзначав, що залежно від способу мотивації – мовного чи позамовного – слова можуть бути мотивовані трьома різними способами:

- дієслова шипіти, свистіти, гудіти є фонетично мотивованими, тому що самі звуки є прямим наслідуванням відповідної дії (ономатопея);

- складні і похідні слова є морфологічно мотивованими: кожний, хто знає їх компоненти, зразу їх зрозуміє;

- слова, утворені семантичною деривацією, є семантично мотивованими.

Морфологічна мотивованість є відносною, оскільки, якщо навіть самі слова мотивовані, їх елементарні компоненти (окремі морфеми) можуть бути немотивованими, те саме стосується семантичної мотивованості. [15, 255], тоді як фонетична мотивованість є абсолютною, повною. Отже, С. Ульман відносну мотивованість розуміє як відносно повну. У О.І. Блінової поняття про відносну мотивованість дещо інше: вона вважає, що відносна мотивованість визначається засобом відношення чи співвідношення лексичних одиниць: твірної і похідної [3, 28], цієї самої думки дотримується і М.Д. Голєв [7, 18]. По суті, погляди С. Ульмана, О.І. Блінової та М.Д. Голєва не містять взаємозаперечення, вони перебувають у відношеннях перетину множин, вказуючи на обов’язкову опосередкованість процесу найменування через інші номінативні одиниці.

Вибір мотиваційної ознаки у випадку абсолютної мотивованості детермінований позамовною дійсністю (звуками) без участі вербальних мотиваторів, механізм процесу номінації у даному разі прозорий. Цього не скажеш про відносну мотивованість, вибір мотиваційної ознаки у даному разі може зумовлюватися позамовною дійсністю тільки через посередництво мовного чинника – наявної номінативної одиниці. Крім того, на думку Дж. Лакоффа, мотивація не може виникати ad hoc – не можна просто придумати метонімічне перенесення чи схему образа, щоб інтерпретувати одиничний приклад. Мотивація повинна базуватися на низці інших випадків [9, 28].

Мотивація залежить від характеристик концептуальної системи у цілому, а не від якої-небудь окремо взятої категорії [9, 49]. Концептуальна система, як відомо, перебуває у відношеннях накладання та взаємоперетворення з мовною системою у межах картини світу (наївної та наукової) як “багатогранного ментального феномена, що пов’язує мову з мисленням, з навколишнім світом, з культурно-етнічними реаліями та змістом найскладніших абстрактних понять і категорій, які функціонують у мові” [16, 157]. Отже, у випадку відносної мотивованості, виходячи з поняття картина світу, вибір мотиваційної ознаки детермінується позамовними (етнокультурними, соціально-психологічними, ментально-психологічними тощо) чинниками опосередковано через мовні одиниці.

Мотиваційна ознака, безумовно, не вичерпує усієї сутності поняття, концепта, не розкриває його властивостей, а у багатьох випадках важко асоціюється з ним [12, 74]. Напр.: широковідома назва дикоростучої рослини зозулині черевички, мотивується тим, що час цвітіння збігається з часом, коли має кувати зозуля [11]. На нашу думку, така мотивація дуже умовна. Можливо, у той час, коли назва сформувалася, люди і могли робити такі зіставлення, проте нині асоціативний зв’язок віддалений.

Через те, що вибір ознаки не детермінує характер слова, ця ознака залежить не від способу абстракції, а від практично конкретних умов (трудовий процес, культура, традиції, географічне середовище тощо) [16, 170]. Т.І. Вєндіна вказує, що мотиваційна ознака детермінована тим чи тим концептом мови культури [5, 62], хоч культурна інформація існує у мові здебільшого у латентному, невиявленому стані [5, 61].

Г.Л. Аркушин переконливо доводить, що вибір мотиваційної ознаки може бути зумовлений такими етнокультурними чинниками: історичний фактаж, спосіб господарювання, фольклор, народні ігри, народні повір’я [2, 38-48]. Безумовно, перелік етнокультурних чинників може бути як продовжений, так і глибше диференційований: які б не були мотиватори, усі вони належать до явищ та предметів природи і духовної та матеріальної культури певного народу, який проживає на певній території.

Важко визначити конкретно національну специфіку зумовленості вибору тієї чи тієї мотиваційної ознаки, ми можемо вважати її етнокультурною, проте національно ідентифікувати не завжди можливо, тому правильно говорити про ідіоетнічне та універсальне в етнокультурних концептах. Наприклад, поліські назви рослин утворені від національно-специфічних українських лексем локшина – сорт квасолі, гарілчанка – сорт картоплі, брилики – кручені паничі тощо [11]. А от також поліська лексема балалаєчки (грицики звичайні) [11] мотивована назвою російського національного музичного інструменту, можливо, назву дав хтось і з переселенців. Мотиваційні ознаки поліських лексичних діалектизмів баба – знахарка, повитуха, жених – кімнатна рослина з синім цвітом, мати-й-мачуха, весела кума (галінсога дрібноквіткова), братики (фіалка польова) [11] є універсальними, оскільки репрезентуються спільні для багатьох слов’янських мов назви свояцтва і спорідненості.