Сторінка
4

Функціонування жаргону в сучасному публіцистичному дискурсі

Комунікативно-прагматичний аналіз функціонування жаргонних синонімів свідчить про те, що лексика пасивного фонду мови стала складником нового лексикону. Синоніми-жаргонізми демонструють модель нової мовленнєвої поведінки, коли адресант детермінує не тільки себе, але й адресата інформації з певною соціальною роллю. У рамках лексико-семантичного поля сучасної публіцистики жаргони стали джерелом образності й експресії, що й призвело до домінування експресивної функції над номінативною. Аналізуючи примітивізм злодійського мовлення, Д.С.Лихачов писав: “Під емоційно-експресивною стороною слова (жаргонізму) зручніше розуміти ототожнення нашого відношення до предмету з особливостями слова. Наприклад, наша оцінка предмета (негативна чи позитивна) переноситься на слово; наші почуття, зумовлені відомим предметом, також переносяться на відповідне слово і т.д.” [2, 54-59]. Така складна психолінгвістична перцептивна низка послідовних резонансних кіл, що складається у людській свідомості, визначає специфіку реалізацій жаргону у сучасному публіцистичному дискурсі; дозволяє автору яскравіше самовиразитися, приміряти на себе певну соціальну роль.

Таким чином, спостереження над використанням жаргонізмів у публіцистичному дискурсі свідчать про те, що у суспільстві змінюється ставлення до жаргону: наприкінці ХХ ст. він усвідомлюється як джерело експресивних слів і висловів. Експресивний і прагматичний потенціал жаргонної лексики динамізує сучасну комунікацію і всю мовну систему в цілому. Жаргон, включений у сучасний публіцистичний узус, дозволяє авторові виражати іронічне ставлення до описуваних подій і до навколишньої дійсності. Більшість ознак жаргону визначаються усною формою його побутування: зокрема, використанням розмовної, грубувато-фамільярної лексики, що надає мовленню емоційно-експресивного забарвлення, робить його живим і безпосереднім.

література

1. Костомаров В.Г. Языковой вкус эпохи: Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. – М.: Педагогика-пресс, 1994. – 247 с.

2. Лихачев Д.С. Арготические слова профессиональной речи // Статьи ранних лет. – Тверь, 1993. – С.95-138.

3. Ставицька Л. Проблеми вивчення жаргонної лексики: Соціолінгвістичний аспект // Українська мова. – 2000. – №1. – С.55-69.

4. Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови. – К.: Критика, 2003. – 336 с.

5. Тараненко О.О. Новий словник української мови (концепція і принципи укладання словника). – Київ – Кам'янець-Подільський, 1996. – 171с.