Сторінка
4

Емансипація, дух часу і жінка-персонаж у драматургів театру корифеїв

Нові сюжети, породжені цією темою, ще тільки мають народитися.

Отож, творчість драматургів М.Кропивницького, М.Старицького, І.Тобіле-вича, на сьогодні класиків, які й орієнтуються на засаду якомога більшої правдоподібності, і вдаються до ідеалізації й фантазування, свідчить про схильність модифікувати усталені схеми відтворення теми жінки. Обираючи із кількох наявних тенденцій обробки поокремих мотивів, вони покладалися на своє розуміння долі й характеру жінки, таким чином втіливши власний світогляд у текстах і зафіксувавши зріз тогочасного мислення й зокрема ставлення до емансипації, жіночого руху і важливих на той час питань визнання розумової, правової та соціальної рівності обох статей. Як переконує ширший контекст, якщо драматурги театру корифеїв і закладали якісь правила у підходах до змалювання теми жінки-героїні та жінки-відданиці, то ті, які відразу ж підважувалися й поборювалися молодшим поколінням; і ті стереотипи, які зрівноважувалися фольклорними текстами, що зраджують значно меншу упередженість у питаннях ґендерної влади.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія. – К.: Факт, 2003. – 320 с.

2. Коваленко О. Фольклор і театр (Функціонування фольклорної цитати в українській драматургії і театрі другої половини ХІХ століття): Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. – К., 1995. – 166 с.

3. Кропивницький М. Твори: В 6-ти т. – К.: Держвидав, 1958-1960. – Т.1-6.

4. Попович М. Нарис історії культури України. – К.: АртЕк, 1998. – 728 с.

5. Тобілевич І. (Карпенко-Карий) Твори: Т.1: Ред. Я. Мамонтова: прим. П.Тиховського. – К.: Держвидав України, 1929. – 236 с.

6. Шамрай А. “Наталка Полтавка” І. Котляревського // Шамрай А. Вибрані статті і дослідження. – К., 1963. – С.107-140.