Сторінка
3

Феміністичний дискурс у публіцистиці Олени Теліги

Вольова українська людина в героїчній жінці Олени Теліги, котра готова щохвилини до бурхливого бою, з послідовним бажанням “палахкотіти і запалювати інших” своєю духовною напруженістю, романтикою повинна бути “звеличена і вирізблена якнайяскравіше у нашому письменстві. Однак, причина: “самі не знають, які жінки їм потрібні, якими вони хочуть їх бачити” [10, 77] звучить як почуття ненависті до чоловіка, з яким вона не може випростатись духом і відбивається бажанням нової чоловічої “раси”, елітарної породи. Керуючись метою свідомості від душевного бруду шляхом виявлення й пояснення причин, роздуми дослідниці рухаються до катарсисного, духовного злету.

Власне, поєднання ідей патріотизму (українського націоналізму) і фемінізму (жіночої повноправності) було характерним для модерного фемінізму. Одна з найрадикальніших українських феміністок Мілена Рудницька зазначала: “Віра в духовну силу жіночої природи, у питомі жіночі прикмети є характеристична для модерного фемінізму, який вважає, що завданням жінки є внести в суспільне життя нову ноту, надати йому новий напрям, збагатити дотеперішню мужеську культуру” [13, 72]. Визначення “модерного фемінізму” Мілени Рудницької і концепція Олени Теліги свідчать про співвідношення з образом “нової” жінки, з новим еталоном жіночої активності й жіночого призначення. Отже, протест проти традиційних стандартів супроводжувався, в першу чергу, самопізнанням й пошуками власної ідентичності.

У Олени Теліги постанова на пошуки жіночої ідентичності цілком усвідомлена. Аналізуючи перші феміністичні видання і проекти у статті “Сліпа вулиця”, вона писала: “Роль української жінки є так само виняткова, як винятковим є положення її краю. Вона мусить бути і його будівничим, допомагаючи мужчинам, і в той же час господинею в житті мужчини” [14, 297]. Дослідниця здебільшого досить скептично ставиться до спроб публікувати суто жіночі видання, вважаючи їх надто вузькими й не приймаючи поблажливості щодо “жіночої літератури”. Заангажованість стосовно світу стає дедалі більшою, і водночас все більше виділяється з нього, оскільки зорієнтована на майбутнє. Це плекання особливого права на розширення духовної території, на свій вагомий внесок до скарбниці цінностей. Це особлива концепція на основі саме жіночого підходу, розуміння, психології, мислення. Тому для Олени Теліги “не мають рації ні ті, що бачать місце української жінки лише при господарстві в родині, ні ті, що роблять з неї лише громадську діячку, чи ще гірше – дуже коштовну здобич в руках нещасного знаряддя грошей – мужчини” […]. І лише та преса, що відбиває життя в усіх його добрих і злих, “субтельних і брутальних”, мужеських і жіночих проявах” [14, 87] стане у пригоді жінці. Як бачимо, простежується намагання збалансувати чоловіче та жіноче начала, розвивати генетично законодавчі потенційні національні можливості, які найяскравіше виявляються в культурі, максимально згармонізувати свій талант і здійснитися на високості світового духу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Теліга О. З нових книжок // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992. – С.130-132.

2. Теліга О. Книжка – духовна зброя // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992.– С.121-123.

3. Теліга О. Нарозстіж вікна! // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992.– С.146-149.

4. Павличко С. Український модернізм: риторика теоретичних текстів // Літературознавство: Матеріали ІІ конгресу Міжнародної асоціації україністів (Львів, 22-28 серпня).– Львів, 1993. – С.178-179.

5. Поспелов Г. Проблемы литературного стиля.– М., Изд. Московского ун-та, 1970.– 330 с.

6. Салига Т. Високе світло: Літ.-критич. студії.– Львів: Каменяр; Мюнхен: УВУ, 1994.– 270 с.

7. Сивокінь Г. Починаючи наново, поміркуймо теоретично // Слово і час.– 1992.– № 1.– С.75-78.

8. Солод Ю. Лицар української державності (Життя і поезія Олега Ольжича) // Українська мова та література.– 2000.– Ч.21 (червень).– С.4-8.

9. Теліга О. О краю мій .: Твори, документи, біографічний нарис.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1999.– 496 с.

10. Теліга О. Партачі життя // Теліга О. Збірник. – К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992. – С.105-120.

11. Бердяєв М. Національність і людство // Сучасність. – 1993. – № 1. – С.154-157.

12. Теліга О. Прапор Духа // Теліга О. Збірник. – К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992. – С.140.

13. Теліга О. Розсипаються мури // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992. – С.143-145.

14. Теліга О. Сила через радість // Теліга О. Збірник.– К.: Вид. ім.О.Теліги, 1992.– С.91-104.