Сторінка
1

Формування мотиваційної складової до занять фізичною культурою і спортом у секціях з фізичної підготовки

Оздоровчими спортивними заняттями можуть займатися всі, але досягти успіху у великому спорті можуть люди, які мають практично неймовірні здатності [1,2]. Але ці здатності потрібно формувати, розвивати, вдосконалювати. Особливого значення набуває засвоєння студентами понять не лише про фізичну культуру, але й про координаційні і рухові дії. Для студентів, які не будуть професійними спортсменами у майбутньому фізичне виховання базується на зміні їх ментальності щодо занять фізичними вправами з використанням комплексів вправ з окремих видів спорту – акробатики, гімнастики, легкої атлетики тощо. Нами пропонуються методичні рекомендації для педагогів вищої школи, які базуються на оригінальному комплексі вправ і використані у секціях фізичної підготовки. Цей підхід дозволив ненав’язливо довести до студентів елементарні уявлення про акробатику, художню гімнастику та її різновиди. Пропонувалися конкретні сценарії виконання комплексу фізичних вправ з тими елементами, які орієнтовані на вдосконалення рухових навичок.

На попередньому етапі дослідження, за допомогою анкетування та опитування студентів фізико-математичного циклу навчання Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського (вибірка складала 198 осіб), провели дослідження стану їх здоров’я з метою формування мотиваційної складової до здорового способу життя, до фізкультури засобами занять у секціях фізичної підготовки. Далі проведено статистичний аналіз отриманих даних опитування.

Новизна дослідження зафіксована у тих завданнях, які ми ставили перед собою:

· удосконалити фізичне виховання студентів у секціях фізичної підготовки;

· розробити і запровадити у тренування оригінальні сценарії занять у секціях з фізичної підготовки;

· мотивовано доводити студентам необхідність фізичного виховання не лише у зв’язку з формуванням молодого організму, а також у зв’язку з підвищенням рівня працездатності.

Обрана проблематика роботи не є новою, але вона актуальна на сьогодні і націлена на вирішення проблем фізичного виховання студентів. З актуальністю цього питання були виділені об’єкт, предмет, мета, завдання та гіпотеза роботи.

Об’єкт дослідження складав процес виховання фізичних якостей у молоді студентського віку, які не будуть у майбутньому спортсменами-професіоналами (майбутні вчителі математики, фізики, інформатики).

Предмет дослідження полягав у розробці сценаріїв занять з використання конкретних фізичних вправ та комплексів, як ефективної педагогічної умови фізичного виховання студентів педагогічного університету.

Результати чинного дослідження систематизовані у конкретні практичні рекомендації. 1) Основними завданнями фі­зичного виховання має бути навчання прикладному вико­ристанню здобутих знань з біо­логії, валеології, фізичної куль­тури для удосконалювання власного організму; навчання мето­дики застосування засобів фізичного виховання для під­вищення своїх функціональ­них можливостей; навчання методиці складання програм самостійних фізкультурно-оз­доровчих занять, щоб мати можливість підтримувати свою фізичну активність у більш зрілому віці; навчання методиці само­контролю за змінами, що від­буваються в організмі, для виз­начення ефективності своїх за­нять. 2) Оцінювати рівень фі­зичної культури студентів, як це передбачають програми з фі­зичного виховання у педагогічному вищому закладі освіти, тільки за показниками фізичної підготовленості є не зовсім коректним. Оцінка повинна враховува­ти комплекс знань у галузі фі­зичної культури і вміння ви­користовувати їх для зміцнен­ня власного здоров’я. Уміння і ба­жання скористатися ними буде виражатися процесом прогре­сивних змін в організмі, кри­теріями яких можуть бути змі­ни об’єктивних показників функціонального стану, фізич­ної підготовленості і здоров’я в цілому. Оцінка повинна і мо­же бути стимулом, що активі­зує фізичну діяльність студента, у тому разі, якщо вона бу­де об’єктивно відбивати мірупрогресу, тобто міру зусиль особи стосовно власне себе, а не порівняно з середньостатистичним показником. У зв’язку з цим, під час виставлення оцінки з фізичної культури у вищому закладі освіти, пропонується враховувати фак­тичний рівень фізичної підго­товленості, який може вира­жатися якісними категоріями - «високий», «вищий за се­редній», «середній», «нижчий за середній», «низький» і за­лежати не лише від фізичної активності, але й від процесу власного удоскона­лювання (мається на увазі той прогрес, якого студент досяг завдяки своїм власним зусиллям). 3) Система оцінки має бути диференційо­ваною залежно від вихідного рівня фізичної підготовленос­ті, що демонструє запропонована нами таблиця 1. Нормативи, що визначають якісний рівень фізичної під­готовленості, повинні врахо­вувати природний процес ві­кового розвитку молоді, ступінь прогресу під час систематич­них фізкультурно-оздоровчих занять і збільшуватись з віком, підвищуючи вимоги до фізич­ної підготовленості. Наприклад, якщо студентка мала у 17 ро­ків «вищий за середній» рівень фізичної підготовленості, пе­реходячи в іншу вікову кате­горію (18 років) з тим же ре­зультатом потрапляє до «сере­днього» рівня, з раніше досяг­нутим «середнім» рівнем - до «нижчого за середній» або «низького», що змушує її знову докладати зусиль для пе­реходу на більш високий рівень. Застосовуючи таку систе­му оцінювання, починаючи з першого курсу вищого закладу освіти можна отримати протягом п’яти років суттєвий прогрес, тобто мати «високий» і «вищий за середній» рівень фізичної підготовленості, а отже і поліпшити стан здо­ров’я студентів і вивести його на ста­більний рівень.

Таблиця 1.

Диференційована система оцінки прогресу (Р за 20-бальною шкалою)

фізичної підготовленості протягом навчального року

залежно від початкового рівня