Сторінка
1

Антивіруси і вірусні програми

Комп'ютерні віруси. Антивірусна програма Dr. Web

- комп'ютерні віруси та їх класифікація;

- типи антивірусних програм;

- профілактичні заходи;

- перевірка дисків і папок за допомогою програми Dr. Web.

Поняття про комп'ютерні віруси

Багато хто принаймні чув, що таке комп'ютерні віруси і яких прикрощів вони можуть завдати користувачеві ПК. Дії вірусів можуть бути не дуже небезпечними: несподівані звукові або графічні ефекти, перезавантаження комп'ютера, зміна функцій клавіш на клавіатурі тощо. Однак існують віруси, які можуть спричинити серйозні збої у роботі комп'ютера: псування даних на дисках, втрату програм, видалення інформації, необхідної для роботи ком­п'ютера, і навіть переформатування жорсткого диска.

Комп'ютерний вірус - це програма, однак не зовсім звичайна. Вона від­різняється від звичних програм тим, що, по-перше, запускається без відома користувача, а по-друге, після свого запуску починає самовідтворюватися, тобто створювати шкідливі копії і вставляти їх у файли, системні ділянки дис­ків, обчислювальні мережі. Ці відмінності є основою для більшості визначень терміна «комп'ютерний вірус».

Комп'ютерний вірус - це програмний код, що може несанкціоновано запускатися і самовідтворюватися.

Пояснимо ці властивості вірусів. Оскільки комп'ютерні віруси є програ­мами, вони можуть виявитися лише при запуску на виконання. Поки вірус не запущений, він може досить довго знаходитися на диску в «дрімаючому» стані і не завдавати ніякої шкоди. Важливо знайти вірус ще до того, як він встигне виявити себе. Це принцип роботи всіх антивірусних програм, призначених для боротьби з вірусами.

Комп'ютерний вірус називається так завдяки своїй спроможності до самовідтворення і «розмноження». Після свого запуску вірус може створювати власні копії, тобто нові фрагменти програмного коду. Ці копії можуть не збігатися з оригіналом. Розмноження вірусу відбувається, як правило, через оперативну пам'ять комп'ютера. Скажімо, код вірусу потрапляє в пам'ять разом із заван­таженим зараженим файлом і звідти починається зараження інших файлів, передусім файлів операційної системи (файлові віруси). З пам'яті вірус може пере­міщатися також у завантажувальні сектори дисків (завантажувальні віруси). Щоб зрозуміти, яку шкоду спричиняють віруси, потрібно розібратися в їх класифікації.

Класифікація вірусів

Об'єкти, до яких вносяться комп'ютерні віруси, називаються середовищем

існування вірусів. Залежно від середовища існування розрізняють такі типи вірусів.

S Файлові віруси - вносяться у файли, що виконуються (exe, com, bat), у системні файли Іо. sys і Msdos. sys, у файли драйверів (sys, drv, vxd), у файли бібліотек (dll), а також у ряд інших типів файлів. Після укорінення файлові віруси починають розмножуватися при кожному запуску файла.

* Завантажувальні віруси - заражають завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) або сектор, що містить програму системного завантажувача вінчестера (Master Boot Record). Такий вірус заміщає собою програму в завантажувальному секторі, внаслідок цього потрапляє до оперативної пам'яті й одержує керування відразу при завантаженні операційної системи.

* Файлово-завантажувальні віруси - можуть вноситись як у файли, так і в завантажувальні сектори. До таких вірусів належать, зокрема, стелс-віруси і найнебезпечніші екземпляри поліморфних вірусів (див. нижче).

* Макровіруси - вносяться у файли документів Word, Excel й інші файли, підготовлені в додатках, що мають свою мову макрокоманд (наприклад, Excel). Формально ці віруси є файловими, але заражають вони не файли, що виконуються, а файли даних. Небезпека макровірусів не стільки в їхній руйнівній дії, скільки в поширеності документів, підготовлених у популярних системах Word і Excel.

* Мережні віруси - поширюються по комп'ютерній мережі. Особливість цих вірусів полягає в тому, що вони заражають тільки оперативну пам'ять комп'ютерів і не записуються на носії інформації. Якщо будь-який з окремих комп'ютерів вимикається, вірус чекає протягом цього часу на інших увімкнених комп'ютерах мережі.

Можлива класифікація вірусів не тільки за середовищем їхнього існування, а й за іншими характеристиками, скажімо, за способом зараження, за руйнівними можливостями, за алгоритмом роботи.

У зв'язку з існуванням різних способів зараження часто використовують терміни резидентний і нерезидентний вірус. Резидентні віруси потрапляють до оперативної пам'яті комп'ютера і можуть постійно виявляти свою активність аж до вимикання або перезавантаження комп'ютера. Нерезиденты віруси, навпаки, до пам'яті не потрапляють і активні лише протягом часу, пов'язаного з вико­нанням певних завдань.

Класифікація вірусів за алгоритмом їхньої роботи неможлива через велику кількість (десятки тисяч) вірусів. Алгоритми роботи нових вірусів набагато витонченіші від алгоритмів вірусів, що створені десять років тому. До вірусів із складним алгоритмом роботи належать поліморфні віруси. їх важко виявити, тому що вони мають зашифрований програмний код, який є ніби безглуздим набором команд. Розшифровування коду виконується самим вірусом у процесі його виконання.

Вірусами зі складним алгоритмом є також стелс-віруси, або віруси-невидимки. їх неможливо побачити під час перегляду файлів засобами операційної системи. Стелс-віруси можуть перехоплювати звернення до операційної системи. При відкритті ураженого файла вони негайно видаляють із нього свій програм­ний код, а при закритті файла відновлюють його.

Типи антивірусних програм

Для захисту від вірусів розробляються спеціальні антивірусні програми, що дозволяють виявляти віруси, лікувати заражені файли і диски, запобігати підо­зрілим діям. Залежно від виконуваних функцій серед антивірусних програм виділяють такі:

* Програми-детектори. Вони поділяються на детектори, що дозволяють виявляти і видаляти відомі віруси, і детектори, здатні боротися із досі не відомими (тобто новими) вірусами. До першої групи детекторів належить популярна в минулі роки програма Aidstest, розроблена Д.М. Лозинським. Детектори другої групи містять так званий евристичний аналізатор, здатний виявляти віруси, про які ще не знали автори детектора на момент його розробки і які можуть з'явитися згодом. Прикладом евристичного детектора є потужна антивірусна програма DrWeb І.А. Данилова. Ця програма дозволяє також боротися із поліморфними вірусами.