Сторінка
4

Сучасне мовлення як віддзеркалення постколоніального суспільства

Можливо “облудлива покірність” та вміння пошановувати чуже (нехтуючи своїм) мала б зникнути в умовах незалежної держави, але, на думку Д.Павличка, “самостійно держава звільняє від рабства (і то не до кінця!) лише громадянина з національною волею і свідомістю” [8]. Аналізуючи мовленнєве обличчя нашого суспільства, впадає в око колишній колоніальний статус української мови, подолати який можна хіба утверджуючи престиж та вагу рідної мови на найвищому державному рівні. Однак, за даними соціологічного опитування (2001 р.) “на запитання: “Чи вважаєте ви наше суспільство своїм?” – ствердно відповіли тільки 35 відсотків респондентів. Майже половина опитаних готова, за певних умов і можливостей, поміняти громадянство. “Як може почуватися людина, коли вона дивиться на світ чужими очима, слухає чужими вухами, читає, говорить і навіть молиться чужою мовою”” [9]. А народ без національного стрижня ніколи ідейно не працюватиме на розвиток власної країни. Сьогоднішня духовна руїна мови є наслідком не лише існування української мови в складі імперії, а й свідченням неукраїнськості нашої української держави. Факти старої та новітньої історії неспростовно доводять, що хоч скільки випробувань і перешкод випаде на наших історичних шляхах, Україна й українська мова витримають все, бо народ, що має минуле, має і майбутнє. Тому, всупереч травмуванню мови роками совєтським режимом, попри низку (понад 200) історичних заборон щодо її функціонування, незважаючи на нищення української інтелігенції, українське слово має повернутися до свого первісного існування та відтворити свою правдиву національну суть. Історія Вавилонської вежі засвідчує: “У почині було Слово”, тому націєтворча роль мови є визначальною донині.

Література:

1. Про виконання заходів щодо реалізації положень і завдань державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004–2010 роки // Урок Української. – 2005. – № 7-8. – С. 15-16.

2. Дмитро Павличко. Поетичний вступ до поеми “Мойсей” Івана Франка // Урок Української. – 2005. – № 7-8. – С. 45.

3. Указ Президента України. Про вдосконалення державного управління в інформаційній сфері // http:// zakon. rada. gov. ua/ cgi-bin/ laws/ main/cgi. nreg = 1338% 2F2005.

4. Ігор Каганець. Мова і здоров’я// Post Поступ. – № 226 (1835), четвер, 13-19 жовтня 2005 року.

5. Потебня А. Мысль и язык. 3-е издание, дополненное статьями «Язык и народность», «О национализме». – Харьковъ, 1913. – С.194.

6. Ганс-Ґеорґ Ґадамер. Герменевтика і поетика. – К., 2001. – С. 177

7. Див.: Олександра Сербенська, Марія Волощак, Актуальне інтерв’ю з мовознавцем. – К., 2001. – С.89.

8. Дмитро Павличко. Поетичний вступ до поеми “Мойсей” Івана Франка // Урок Української. – 2005. – № 7-8. – С. 46.

9. Юрій Рой. На які яйця злітаються мухи, або Монолог російськомовних ЗМІ в Україні // Урок Української. – 2002. – № 1. – С. 10.