Сторінка
2

Сучасне мовлення як віддзеркалення постколоніального суспільства

Ганс-Ґеорґ Ґадамер, з’ясовуючи універсальність мовної проблеми у всьому її обсязі, звертається до “Метафізики” Арістотеля, який вважає, що саме за допомогою слуху ми сприймаємо мову і при цьому розрізняємо всі відмінності, відтак “така всеохопність слуху вказує на універсальність мови” [6] Тому ми вивчаємо мову через систему фонетичних транскрипцій, що дає нам змогу її чути. Що ж чують наші студенти на парах з гуманітарних дисциплін? Виявляється, фундаментальний розділ нашого мовознавства – фонетика – має таке неукраїнське звучання: всьо (замість все), суфльор (суфлер), проблєма (проблема), восімдесят (вісімдесят), саюз (союз), перестрєлка (перестрілка), очевідно (очевидно), тєма (тема), Бразілія (Бразилія), вахтьор (вахтер).

Мелодійність та пісенність української мови відтворена у своєрідній, притаманній лише для української мови, системі наголосів. Порушення акцентуаційного ладу мови бачимо у словах на зразок листопад (правильно листопад), компроміс (замість компроміс), запитання (наше запитання), полонених (правильно полонених), гуртожиток (правильно гуртожиток), новий (замість новий, бо ж згадайте: “красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну”).

Видається, що це не українська мова, а мова “нєдєлімого саюза”, який упродовж тривалого історичного часу вимагав від нас саме такої вимови звуків, аби згодом ми могли стати “єдіним совєцьким народом”. До речі, учені довели, що неправильна вимова звуків спричиняє зміни в нашому артикуляційному апараті, а, отже, зміна мови не може не позначитись на зміні антропологічного типу.

“Спосіб сприймання світу” (Іван Огієнко) – це лексика, тобто своєрідний мікрообраз наших знань. Тому відомо, що безмір навколишнього світу, сукупність людського досвіду, багатство історичних надбань відбиваються, як у чистій криниці, у мові корінної нації. Наприклад, якщо балкарці мають 40 найменувань криги, а ненці 30 назв снігу, то це, зрозуміло, позначається на всіх параметрах того чи того генотипу. Так само українські слова ми сприймаємо крізь серпанок власної ментальності. Тому дивує, що викладачі використовують лексику, відсутню у мові (себто привиди чужих реалій): тища (тисяча), представитєльство (представництво), шуткувати (жартувати), попитка (спроба), осторожно (обережно), харашо (добре), стидаються (соромляться), інтересно (цікаво), діючий (чинний, тому й маємо чинне законодавство, чинні закони), бувші повстанці (колишні), правительственні сфери (правлячі кола), вроді (ніби, мабуть), коляска (візочок), шляпа (капелюх), насморк (нежить), кошельок (гаманець), кувшин (глечик), тряпка (ганчірка), рискувати (ризикувати), інтересно (цікаво), пороки (вади), жалується (скаржиться), соображають (думають, міркують, гадають), слідуюче питання (наступне), учбовий корпус (навчальний). До речі, слово вуз прийшло в нашу мову після 1933-го. Саме цього року було репресовано 14,5 тисяч українських слів (у тому числі термінів), що становило 50-80 відсотків українського лексичного фонду, а термінологічні бюлетені до українських слів способом транслітерації подавали російські відповідники. Таким чином викинули з ужитку наше слово виш (висока чи вища школа), а замінили його словосполученням учебное завєдєніє, яке було у наших сусідів. Тому правильно буде вживати слово ВНЗ, а ще краще уникати тих численних скорочень, які здебільшого засмічують мову.

Лексична мовна норма вимагає використовувати слова у властивому для них значенні. Наприклад, 100 осіб (людей, бійців), а не 100 чоловік, бо ж чоловік – це той, що є одружений, тобто має дружину, тому і виходить, що брало в чомусь участь 100 людей чоловічої статі (ще й усі одружені!). Фамілія у перекладі з німецької мови означає сім’я, родина, а студент має прізвище. Порядок лекції наступний – правильно такий. Мішати можна кашу, а на парах потрібно не заважати. Громадський походить від “громада", тобто не державний, не службовий, добровільний (інтереси, організації, доручення); а громадянський - від "громадянин", отже, має стосунок до людини як громадянина (права, війна, свідомість), тому не громадянський діяч, а громадський. За аналогією до попереднього (тобто – сплутування подібних слів – паронімів) маємо не музикальний жанр, а музичний (бо слово музикальне вживаємо тільки у поєднанні зі словом – назвою істоти). Стаття не попалась (попалась хіба в наших казках лисичка у тенета), а трапилась. Хватати можна щось, але, якщо чогось забагато, то треба сказати досить (а не хватить). Здавати можна пляшки, а іспит треба складати. Словосполучення це не вірно по-українському виглядає це не правильно (бо вірно можна кохати, маємо й вірний друг, вірний пес, а на заняттях студенти виконують щось згідно з правилами, тобто правильно). Застудитись можна на протязі, але протягом (упродовж) певних історичних періодів відбуваються події. Ненормативною є конструкція “не дивлячись на важку ситуацію”, бо ж дивимося, і, зрозуміло, бачимо, конкретні речі, тому незважаючи на щось. Ми можемо щось помітити, але не відмітити якусь роботу, а відзначити. І не треба розбиратись (бо дуже холодно в авдиторіях), краще щось з’ясувати.

Не завадило б знати, що слово вилка – це технічний термін і означає “деталь механізму, приладу, яка має роздвоєний кінець”, наприклад, вилка штепселя, тому (якщо йдеться про предмет, за допомогою якого їдять), треба вживати нормативне українське виделка.

Отож, викладачі, які послуговуються такими словесними покручами, відтворюють невідомий для нас світ з його чужими реаліями, тим самим порушують змістовність висловленого (бо ж за словом йде уява). Таким чином, йде послідовне нищення духовної культури та руйнування рідної мови, яке шкодить повільно й підступно, як канцерогенна пухлина.

Порушення словотвірної мовної норми маємо внаслідок зросійщення української мови, підсумком чого (як і в хибах на рівні лексики) є суржик (тобто “мова для убогих, метафізична модель духовних бомжів” (Ю.Андрухович)). Впорядковану й чітку словотвірну систему нашої мови разюче спотворюють ненормативні афіксальні (або й кореневі морфеми), які порушують внутрішню суть української мови. Руйнування мовної норми маємо на щаблі: