Сторінка
1

Суб'єкти трудового права України

План

1. Поняття суб'єкта трудового права України

2. Громадяни як суб'єкти трудового права України

3. Власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права України

4. Підприємство як суб'єкт трудового права України

5. Трудовий колектив як суб'єкт трудового права України

6. Профспілковий орган підприємства як суб'єкт трудового права України

7. Державні органи, які виступають суб'єктами трудового права України

1. Поняття суб'єкта трудового права України

Основним суб'єктом права власності на національні багат­ства України є держава, якій належить переважна більшість промислових підприємств, землі та товарне виробництво сільськогосподарської продукції. Управління цією власністю здійснюють відповідні галузеві міністерства шляхом централі­зованого керівництва підприємствами і і організаціями. Звідси випливає потреба в єдиному управлінні з боку держави — по­вновладним власником єдиної централізованої з верху до низу системи державних органів відповідно до специфіки предмета управління.

Об'єднання підприємств в галузеві міністерства дає змогу державі більш ефективно керувати впровадженням у виробниц­тво передових технологій, постачанням і реалізацією продукції, ціноутворенням, фінансовою, кадровою політикою тощо.

Отже, підприємство становить собою єдність двох сукуп­ностей: засобів виробництва та працюючих. Як єдине ціле воно є більш широким поняттям, що охоплює і засоби виробництва, і людей, які працюють із застосуванням цих засобів. Засоби виробництва створюють матеріальну базу виробництва, в той час як трудовий колектив є його живим організмом.

Розмежування підприємства і трудового колективу прояв­ляється в органах, що представляють кожну з цих сторін. Під­приємство представляється власником або уповноваженим ним органом. Трудовий колектив представляється радою трудового колективу, комітетом підприємства або виборним профспілко­вим органом. В разі виникненні колективного трудового спору трудовий колектив може представляти страйковий комітет. Відповідно ці органи також виступають як суб'єкти відносин, що виникають із застосування праці у суспільному виробництві.

При колективній власності її суб'єктами виступають колек­тиви орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціо­нерні товариства, господарські товариства, господарські об'єд­нання, професійні спілки, політичні партії, релігійні та інші організації та об'єднання. Право колективної власності здійсню­ють вищі органи управління власника — загальні збори, кон­ференції, з'їзди, ради, правління тощо. Окремі функції по господарському управлінню колективним майном вищими

органами управління власника може бути покладено на створювані ними органи.

Усі ці органи управління колективним майном в межах наданих їм повноважень володіють, користуються і розпоряджа­ються майном, можуть використовувати для трудової діяльності працю громадян, тому вони також виступають як суб'єкти тру­дового права.

Індивідуальна власність також може використовуватись гро­мадянами для підприємницької діяльності особисто або із зас­тосуванням праці найманих працівників. Для здійснення ви­робничої діяльності громадяни також можуть створювати підприємства, яким надається статус юридичної особи.

Таким чином, при всіх формах власності власник особисто виступає як суб'єкт трудового права. Але він може передавати належні йому права певним своїм органам, уповноважуючи їх на проведення господарської та трудової діяльності. Крім того, власник може створювати підприємства і організації, призна­чати певних осіб або органи для керівництва цими підприєм­ствами і організаціями. Створювані власником підприємства і організації, посадові особи, найняті ним для керівництва ство­рюваними підприємствами і організаціями, виступають суб'єкта­ми трудового права.

Як суб'єкти трудового права виступають також органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю у цілому та законодавства з техніки безпеки і вироб­ничої санітарії зокрема. До таких органів відносяться відповідні державні комітети. України, наділені повноваженнями у своїй сфері діяльності, місцеві державні адміністрації та ради народ­них депутатів у межах відповідної території.

2. Громадяни як суб'єкти трудового права України

Громадянином визнається фізична особа, яка володіє пев­ним цивільним статусом, тобто сукупністю обставин фактич­ного порядку, що характеризують цю особу як учасника юри­дичного спілкування. Термін «громадянський статус» досить широко застосовується в цивільному праві. Але він необхідний також для визначення становища особи як суб'єкта криміналь­ного, житлового, сімейного, трудового права.

Реалізувавши своє право на працю шляхом укладення тру­дового договору (ст. 2 КЗпП), громадянин набуває статусу пра­цівника. Для того щоб вступити в трудові відносини, громадя­нин повинен досягнути віку шістнадцяти років. У виняткових випадках за згодою одного з батьків або особи, що його замі­нює, на роботу можуть прийматись особи, які досягли п'ятнад­цяти років.

Право займатися трудовою діяльністю відповідно до Зако­ну України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іно­земців» мають також іноземці. Обсяг їх прав залежить від того, чи проживають вони в Україні постійно, чи іммігрували в Ук­раїну для працевлаштування.

Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або зай­матися іншою трудовою діяльністю нарівні з громадянами Ук­раїни, мають рівні з ними права і обов'язки.

Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного дозволу на працевлаштування. Та­кий дозвіл оформляється за умови, коли в країні чи певному регіоні відсутні працівники, спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатнє обгрунтування доцільності використан­ня праці іноземних фахівців. Дозвіл на працевлаштування ви­дається Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або зай­матися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до за­конодавства України призначення на цю посаду або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства Ук­раїни.

3. Власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права України

Для управління підприємствами, установами, організація і державний орган, якому виділено майно, призначає керів­ника, з яким укладається контракт як особлива форма трудового Договору. Ця службова особа здійснює управління на засадах єдиноначальності, що забезпечує єдність волі багатьох лю­дей тоді, коли необхідно організувати виробничий процес для виконання певних завдань.