Сторінка
5

Суб'єкти трудового права України

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу осіб, обраних до складу профспілкових органів і не звільнених від виробничої діяльності, допускається, крім до­держання загального порядку звільнення, лише за попередньою згодою профспілкового органу, членами якого вони є, а голів і членів профспілкових органів на підприємстві, крім того, — лише за згодою об'єднання профспілок. Звільнення профспілко­вих організаторів і профгрупоргів з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за згодою органу відповідного профспілкового об'єднання.

Членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своєї виробничої діяльності, надається на умовах, що визна­чаються колективним договором, вільний від роботи час із збе­реженням середнього заробітку для виконання громадських обов'язків в інтересах колективу, а також на час їх профспілко­вого навчання.

Члени виборних профспілкових органів звільняються від виробничої роботи з оплатою в розмірі середнього заробітку за рахунок коштів профспілки на час участі як делегатів на з'їздах, конференціях, що скликаються профспілками, а також у роботі їх пленумів, президій.

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, не допускається протягом двох років після закінчення виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації підприє­мства або вчинення працівником певних дій, за які законодав­ством передбачена можливість звільнення.

Члени ради або правління підприємства, обрані до її складу трудового колективу, не можуть бути з ініціативи власника або уповноваженого ним органу звільнені з підприємства без згоди загальних зборів або конференції трудового колективу які їх обрали.

Члени ради трудового колективу не можуть бути піддані дисциплінарному стягненню без згоди ради трудового колек­тиву. Звільнення членів ради трудового колективу з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім додержання загального порядку звільнення, допускається лише за згодою ради трудового колективу.

8. Державні органи, які виступають суб'єктами

9. трудового права України

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуван­ням законодавства про працю здійснюється Генеральним про­курором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Центральні органи державної виконавчої влади здійсню­ють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, що перебувають у їх функціональному підпо­рядкуванні.

Для здійснення державного нагляду за додержанням зако­нодавчих та інших нормативних актів по охороні праці держа­вою створено ряд органів.

Одним з важливих таких органів є Комітет по нагляду за охороною праці, підпорядкований Міністерству праці і соціаль­ної політики України. Положення про цей комітет затвердже­не постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 328. В свою чергу, комітет по нагляду за охороною праці наказом від 31 травня 1995 р. № 82 затвердив Порядок органі­зації державного нагляду за охороною праці в своїй системі.

Порядком визначено, що основним методом роботи при здійсненні державного нагляду є проведення періодичних пе­ревірок підприємств з точки зору організації робіт по охороні праці, відповідності споруд, устаткування і обладнання, технологій вимогам нормативних актів про охорону праці.

Перевірки щодо дотримання нормативних актів по охороні праці залежно від їх конкретних завдань, мети і тривалості поділяються на три види: оперативні, цільові і комплексні.

Контроль за технічним станом підприємств здійснюється експертно-технічними центрами Комітету по нагляду за охоро­ною праці.

Крім того, державний нагляд за охороною праці здійсню­ють такі органи:

— Державний комітет України з ядерної та радіаційної без­пеки;

— органи державного пожежного нагляду управління по­жежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

— органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Ці органи, здійснюючи свої повноваження по нагляду за додержанням законодавчих актів з охорони праці, відповідно виступають як суб'єкти трудового права.

Місцеві державні адміністрації і ради народних депутатів у межах відповідної території також виступають суб'єктами тру­дового права, коли забезпечують реалізацію державної політи­ки в галузі охорони праці; формують за участю профспілок про­грами заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення; здійснюють кон­троль за додержанням нормативних актів про охорону праці, встановлюють квоту для прийому на роботу молоді, інвалідів.

Література

1. Конституція України.

2. Кодекс Законів про Працю України.

3. ЗУ "Про колективні договори та угоди".

4. ЗУ "Про підприємства".

5. ЗУ "Про власність".

6. ЗУ "Про охорону праці".

7. ЗУ "Про оплату праці".

8. ЗУ "Про державну службу".

9. ЗУ "Про господарські товариства".

10. ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність".

11. ЗУ "Про зайнятість населення".

12. ЗУ "Про порядок розгляду колективних трудових спорів".

13. Постанова КМУ "Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові і ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків".

14. В.І. Прокопенко. Трудове право. Курс лекцій. Х.-1996.