Сторінка
14

Робочий час. Правові аспекти

4) Положення про робочий час і час відпочинку працівників вагони-ресторанів і працівників суднових ресторанів-морського і річко­вого транспорту, працівників вагонів-крамниць та інших аналогіч­них підприємств торгівлі і громадського харчування допускає можливість встановлення режиму підсумованого обліку робочого часу, спеціально передбачаючи використання потужного обліку, а також застосування як облікового періоду часу навігації;

5) Положення про робочий часі час відпочинку працівників експлуатаційних підприємств і організацій Міністерства зв'язку СРСР ї міністерств зв'язку союзних республік передбачає можливість запровадження для окремих категорій працівників цих підприємств ї організацій режиму підсумованого обліку робочого часу із засто­суванням облікового періоду тривалістю від одного до трьох місяців;

6) постановою Ради Міністрів СРСР "Про режим робочого часу працівників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства" передбачена можливість встановлення режиму підсумованого обліку робочого часу для працівників, зайнятих у рослинництві. Обліковим періодом відповідно до цієї постанови є календарний рік. Збільшення тривалості роботи цієї категорії праці­вників до 10 годин на день у період напружених польових робіт ком­пенсується зменшенням тривалості роботи в інші періоди;

7) Положення про режим робочого часу і часу відпочинку робітників та службовців, зайнятих на роботах у лісовій промис­ловості та лісовому господарстві , і порядок оплати праці при подовжених і скорочених робочих змінах передбачає вста­новлення режиму підсумованого обліку робочого часу з засто­суванням облікового періоду, який не повинен перевищувати 3 місяців. Тривалість робочої зміни може збільшуватися до 10 го­дин, а в інші дні облікового періоду робочий час повинен скоро­чуватися або повинні надаватися додаткові дні відпочинку з роз­рахунку один день відпочинку за 7 годин виробітку (з відпов­ідним перерахунком, якщо тривалість робочого дня (зміни) скла­дає більше чи менше 7 годин).

Можливість встановлення підсумованого обліку робочого часу передбачено і деякими іншими нормативними актами Союзу СРСР, що зберігають свою чинність в Україні. З'являються і вітчиз­няні нормативні акти, які передбачають можливість застосування Підсумованого обліку робочого часу (Правила визначення робочо­го часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації У країни; п. 15 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт).

Однак слід враховувати, що за наявності підстав, зазначених у ст. 61 КЗпП, власник за погод­женням із профспілковим комітетом вправі вводити режим підсумованого обліку робочого часу і при відсутності прямого зазначення на допустимість цього в законах чи підзаконних актах, оскільки ст, 61 КЗпП не передбачає встановлення законодавством випадків, коли застосовується режим підсумованого обліку робочого часу.

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку 40-го-динного робочого тижня з урахуванням скорочення робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробо­чих днів. Розрахована в такий спосіб норма робочого часу повинна бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком. При цьому підзаконними актами колишнього Союзу РСР встановлювалася гра­нична тривалість роботи протягом дня (10-12 годин). Якщо підзакон­ними актами гранична тривалість роботи протягом дня не урегульо­вана, вона може визначатися за погодженням між власником і проф­спілковим комітетом.

Не буде суперечити закону вирішення питання про тривалість роботи протягом дня в колективному договорі. Якщо тривалість роботи протягом дня при підсумованому обліку робочого часу визначена нормативними актами колишнього Союзу РСР, нале­жить керуватися такими актами. Викладене стосується і порядку чер­гування робочих днів і днів відпочинку.

Висновок.

Робочий час є однією з істотних умов трудового договору і торкається інтересів як працівників, так і роботодавця. Його раціональне поєднання з часом відпочинку дає змогу ефективно використовувати здатність людини до продуктивної праці, відтворювати фізичні та психологічні характеристики працівника, а також комплексно застосовувати виробничі потужності та інше майно роботодавця.

Слід підкреслити, що у західних країнах значно поширений підсумований облік робочого часу. При цьому має місце гнучкий розподіл робочого часу протягом облікового періоду ( місяця, кварталу, року ), тобто мобільний режим праці.

До недавнього часу нові рижими робочого часу не передбачались законодавством, а іноді були закріпленні спочатку в правилах внутрішньо трудовому розпорядку, а пізніше – в колективному договорі. Сьогодні мобільні графіки режиму робочого часу передбаченні законодавством Франції, ФРН, Бельгії.

Це важлива риса сучасного виробництва, саме вона буде відзначати застосування робочої сили в ХХІ ст., а коли будуть враховуватися вік, сімейний стан, психіка, особисті схильності тощо та залежно від цього визначатиметься трудові навантаження кожного працівника .

Згідно ст 45 Конституції України працівникові гарантується встановлена законом тривалість робочого часу.

Тоді названий робочий день може передбачатися на підприємствах, в установах, організаціях лише тим особам , чиї посади внесенні у список, затверджений вищим органом в залежності від інтенсивності, напруження, відповідальності їх праці, а також можливостей переробітку понад нормальну тривалість робочого часу , що не вважається надурочною роботою.

Отже, робочим часом є час, протягом якого робітник або службовець відповідно до правил внутрішньо трудового розпорядку повинен перебувати на місці виконання робіт і виконувати свою трудову функцію або іншу доручену йому роботу.

Саме це відповідає інтересам працюючих та дасть змогу підвищити продуктивність праці – За цим майбутнє .