Сторінка
4

Світова еколого-економічна криза ХХ ст. і проблеми України

Ресурси прісної води України становлять за середнім стоком близько 60 км3 за рік. Це зовсім небагато, приблизно чверть стоку р. Волги. За останні кількадесят років річний стік значно зменшився і в посушливі роки становить лише половину від середнього. А витрати води на всі потреби народного господарства в Україні майже втричі більші, ніж у країнах Західної Європи і сягають 2/3 стоку. Майже чверть витрат води припадає на сільське господарство, що зумовлює постійне напруження водного балансу і додаткове забруднення водоймищ і річок стоком води, насиченої добривами і ядохімікатами. Отруєння води в річках і водосховищах спричиняє загибель планктону, риби, птахів і звірів.

Великі об’єми чистої води (до 30% річкового стоку) сьогодні витрачаються на розбавляння стічних промислових вод для зниження їхньої токсичності, що призводить до критичного зниження водних ресурсів країни, придатних для забезпечення потреб населення.

Нині на терені України практично повністю зарегульовано поверхневий стік. Це стосується не лише Дніпра, за рахунок котрого на 8…10 м піднявся рівень грунтових вод, а й тих 26000 ставків, великих та малих водоймищ, котрі стали на заваді нормальному стоку всіх малих річок України. Навіть звичайні опади в таких посушливих областях, як Миколаївська та Херсонська, спричиняють підтоплення сільськогосподарських угідь. Збільшується забруднення підземних вод, знижується сейсмічна стійкість грунтів.

Нині Україна в геохімічному відношенні є унікальною державою, де практично не лишилось природних ландшафтів з первинними геохімічними характеристиками (рис. 10). Тобто українець з моменту свого народження вже не може одержати навіть нормального за радіонуклідними, біохімічними та іншими характеристиками харчування. Те, що з прадавніх часів в Україні на геологічному рівні формувало націю, нині зазнало радикальної зміни.Існує ризик нестабільного процесу етногенезу на популяційному рівні. Ризик суттєвий. Уже тепер (1999) середня тривалість життя становить для чоловіків — 63,4 роки, для жінок — 71 рік.

Особливо трагічне екологічне становище в Донбасі. З економічних міркувань треба закрити 120 шахт з 250-ти, що може спричинити неконтрольоване підняття води, міграції солоних шахтних вод, викиди газу. У перспективі це може вплинути навіть на стан Азовського моря.

Окрема проблема України — це регулювання водно-екологічних параметрів водосховищ. Ми вже не можемо повернутися назад — спустити водоймища Дніпра і перетворити великі площі водосховищ знову на суходіл, оскільки велика кількість радіонуклідів, поглинутих муловими відкладеннями після Чорнобильської катастрофи, може перетворитися на пил, а рознесені вітром радіонукліди дадуть нам другий Чорнобиль.

Поряд з науково-технічним аспектом розв’язання сучасних глобальних екологічних проблем існує і психологічний аспект, який може стати вирішальним. Люди не схильні драматично оцінювати ситуацію, коли вона не стосується їх безпосередньо. Для того, щоб людство зрозуміло, що «сьогодні — ти, а завтра — я», необхідно підвищити поінформованість і освіченість людей, інтегрованість економіки, технології і екології. Коли більшість членів суспільства знатиме, що нині в регіонах великих промислових міст на один гектар сільськогосподарських угідь щорічно випадає майже тонна шкід­ливих речовин, а викиди в атмосферу і в річки високотоксичних елементів — ртуті, кадмію, талію та ін. — у сто—тисячу разів більші, ніж вони надходять з природи, то певно багато з них зрозуміє трагічну небезпеку для своїх дітей і онуків такої ситуації і причини «незрозумілих» випадків імунодефіциту, облисіння та багатьох інших невідомих раніше хвороб.

Прикладом конкретного негативного техногенного впливу сучасної індустріальної економіки на здоров’я людини можуть бути так звані кислотні дощі. Такі дощі виникають унаслідок надходження в атмосферу кислотоутворюючих оксидів (SO2, SO3, NO та ін.), головне, з димом від спалювання вугілля, мазуту та газу на теплових електростанціях, котельнях, а також з агрегатів металургійної промисловості. З атмосферною вологою такі оксиди утворюють відповідні кис­лоти. Підкислене атмосферне повітря спричиняє виникнення хронічних хвороб дихальних шляхів і органів травлення в людей і тварин, пригнічує розвиток рослин, особливо чутливих городніх культур, і знижує їхню харчову якість. Крім того, кислотні дощі, підкислюючи воду в річках і озерах, сприяють хімічним реакціям взаємодії розчинених у воді органічних речовин з високотоксичними металами (ртуть, свинець, берилій, кадмій та ін.), які туди потрапляють із промисловими відходами. Утворені металоорганічні сполуки легко засвоюються рибами і рослинами, накопичуючись в їхніх організмах. Споживаючи їх, люди отримують «незвичайні» хвороби, причини виникнення котрих, як правило, залишаються загадковими.

Отже, економіка з неконтрольованими відходами породжує глобальну проблему. Основні заходи для розв’язання такої проблеми —опрацювання всіма державами спільного кодексу природоохоронних законів і навчально-освітніх програм природничо-гуманістичного змісту з безроздільним пануванням ідеї духовності і поваги до морально-етичних загальнолюдських цінностей сучасної цивілізації. Пам’ятаймо зауваження І. В. Вернадського щодо необхідності інтеграції природничої і гуманітарної освіти в нашу добу наукового атомізму!

В Україні засади екологічної безпеки було викладено вже в Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990 р.) у розділі VII «Екологічна безпека»:

«Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території республіки та порядок використання природних ресурсів.

Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення.

Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об’єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.

Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів».

Назвемо також деякі з міжнародних угод, до яких приєдналася Україна як член ООН.

1. Договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою.

2. Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів ядерної та інших видів зброї масового знищення.