Сторінка
2

Страхування життя

Страхування життя

Страхування життя пов'язане з наступними ризиками: смерть страхувальника (застрахованої особи); тимчасова і постійна втрата працездатності; закінчення трудової діяльності у зв'язку з виходом на пенсію за віком; дожиття страхувальника до закінчення терміну страхування або обумовленого договором віку. Настання цих подій, крім останньої, може суттєво знизити сімейний доход страхувальника, і в зв'язку з цим виплата відповідних сум за особистим страхуванням матеріальною підтримкою для сім'ї у важкі періоди життя.

Імовірність настання таких випадків в житті сприяє розвитку відповідних видів страхування. Важливими моментами визначенні поняття «нещасний випадок» є раптовість та короткочасність його для застрахованого.

Змішане страхування життя - найбільш розповсюджений вид страхування, бо до ризику дожиття до закінчення терміну страхування можуть бути приєднані й інші ризики, пов’язані з життям, здоров'ям, працездатністю страхувальника.

Страхування дітей дозволяє забезпечити інтереси дитини (застрахованої особи). При цьому виді страхування страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованими - діти. Умови страхування не вимагають документального підтвердження ступеня споріднення страхувальника і дитини. На користь однієї дитини може бути укладено декілька договорів одним чи різними страхувальниками.

Пенсійне страхування проводиться для осіб похилого віку з метою забезпечення громадян додатковим доходом при виході на пенсію.

Страхування рент здійснюється з метою отримання додаткового доходу в обумовлені терміни або довічно шляхом виплати ренти на накопичену суму.

Страхування на випадок смерті гарантує виплату відповідної суми у випадку смерті страхувальника.

Змішане страхування життя є одним з основних видів особистого страхування. Договори страхування укладаються з працездатними фізичними особами. Однак страхова компанія має право ввести обмеження щодо застрахованих осіб, наприклад, інвалідів, а також ввести вікові обмеження. Наприклад, застрахованими особами не можуть бути громадяни молодше 16 років та старше 70 років. Такі обмеження дають змогу страховій компанії суттєво знизити ступінь ризику смерті та, відповідно, розмір страхової премії. Існують також обмеження страхової відповідальності у випадках смерті від певних хвороб в початковий період страхування. Страхувальник при укладанні договору може призначити одержувача страхової суми на випадок своєї смерті. Ним може бути будь-яка фізична особа, незалежно від ступеня споріднення по відношенню до страхувальника.

Крім індивідуального, застосовується також колективне страхування життя. Договір колективного страхування життя укладається з юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями тощо) на користь працівників колективу, які є застрахованими особами.

Для укладання договору змішаного страхування життя страхувальник (фізична або юридична особа) складає заяву, в якій вказується вся необхідна інформація, яка дозволяє визначити розмір страхової премії та умови страхування, які задовольнять страхувальника. Страхувальник несе відповідальність за достовірність наданої інформації.

· Інформація, яка вказана в угоді, вважається вірною, а страхувальник, підписавши угоду, несе за неї відповідальність. При укладанні угоди страхування страховик повинен пояснити страхувальнику, які події визнаються страховими, а які - ні. Крім того, страховик повиненчітко визначити перелік обставин, за яких подія, що настала, не по тягне за собою виплату страхового забезпечення. До таких обставин відносяться:

· смерть застрахованої особи, яка настала в результаті здійсненні нею (або особою, яка знаходилася з нею у прямому причинному зв'язку) навмисного злочину;

· смерть застрахованої особи, яка настала в результаті керування автомобілем у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, а також керування іншою особою, яка знаходилася в аналогічному стані;

· смерть застрахованої особи, яка настала в результаті спроби або наслідків спроби самогубства.

Страхова компанія може розширити цей перелік, що повинно бути відображено в договорі страхування.

Страхова премія, яку повинен сплачувати страхувальник, розраховується на підставі тарифних ставок, які враховують вік страхувальника (застрахованої особи), термін страхування, а також періодичність сплати внесків. Якщо до переліку страхових випадків внесені нещасний випадок або захворювання, тарифні ставки розраховуються з урахуванням особливостей даних ризиків. Періодичність сплати внесків встановлюється за бажанням страхувальника: одноразово або в розстрочку (щомісячно, щоквартально, раз на півріччя щорічно), при цьому також визначається форма розрахунків. І

На протязі строку страхування договір може припинити свою дію у випадку смерті страхувальника (застрахованої особи), виплати страхового забезпечення в розмірі страхової суми, а також з ініціативи страховика або страхувальника. Припинення угоди страхування з ініціативи страховика може мати місце, наприклад, у випадку втрати довіри до страхувальника, коли інформація, передана страхувальником викликає недовіру, хоча страховий випадок ще не настав. В цьому випадку поверненню страхувальнику підлягає сума страхового резерву, сформованого з метою виконання страховиком зобов'язання про вести страхову виплату згідно з угодою страхування, в розмірі викупної суми. Розірвання угоди з ініціативи страхувальника може статися з самих різних причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру У зв'язку із створенням резервів внесків, страхувальник набуває право на отримання викупної суми, яка накопичилася на момент припинення сплати внесків. За умовами договору, який діяв не менше шести місяців, передбачена виплата викупної суми.

Виплата страхового забезпечення при настанні тимчасової втрати працездатності в результаті нещасного випадку може відбуватись двома способами:

· як одноразова виплата у відповідності з таблицею;

· шляхом множення кількості лікарняних днів на встановлений процент від страхової суми.

Пенсійне страхування

При пенсійному страхуванні основні виплати страхового забезпечення здійснюються при досягненні застрахованою особою пенсійного віку. Ця умова не є обов'язковою, бо, виходячи з принципу свободи угоди, сторони, які уклали договір страхування (страховик і страхувальник), можуть самі визначити вік, з якого необхідно починати виплату страхового забезпечення (ренти).