Сторінка
2

Основні напрямки, етапи та завдання становлення інноваційної економіки в сучасних економічних умовах

Наприклад, для переробки сільськогосподарської продукції у фармакології .

Поки це виключення. Якщо ми не знайдемо шляхів і засобів для організаційно-технологічної модернізації вітчизняної промисловості, ми не зможемо перейти до інноваційного етапу господарського розвитку.

Може бути, справа в тім, що в Україні зараз немає конкретної владної структури, яка б відповідала за реалізацію державної політики саме в цій сфері? Адже усім відомо, що робота з переходу України на інноваційний етап розвитку стала загасати.

Таким чином, основою економіки України мають стати вітчизняні виробники, тобто виробники товарів та послуг, що розташовані на території України, незалежно від того, належать вони громадянам України чи інших держав. Виходячи з того, що ці виробники сплачують податки до національного бюджету, соціальних фондів, створюють нові робочі місця для наших співгромадян та розвивають внутрішній ринок.

Можна виділити такі основні етапи впровадження інноваційної моделі економічного розвитку (в кожній сфері):

• у фінансовій сфері:

1) соціальний бюджет з обов'язковим щорічним „бюджетом розвитку", який включає кредитну підтримку інноваційних статей на зворотній основі;

2) відмова від фіскальної податкової системи на користь стимулюючої, що означає встановлення системи партнерства громадянина, капіталу та держави;

3) політика сильних національних грошей, яка забезпечить довіру до них та перетворить національні гроші в джерело стабільного економічного розвитку;

4) державна політика високої заробітної платні за рахунок гнучкої моделі перерозподілу прибутку між державою та приватними підприємствами;

5) кредитна підтримка інноваційного імпорту та експорту та комерційних банків, які фінансують інноваційні проекти.

• у сфері промислової політики:

1) встановлення системи високого попиту за рахунок підвищення платоспроможності населення та розвитку ємності внутрішнього ринку, стимулювання галузей промисловості зі швидким обігом -- виробництва товарів народного попиту та будівництва;

2) визначення пріоритетних галузей як „точок зростання", які здатні забезпечити прорив української економіки в галузі високих технологій (літакобудування, космічна промисловість, озброєння та військова техніка, суднобудування тощо) та її вихід на світовий ринок з конкурентоспроможною продукцією, надання їм 100-відсоткової бюджетної підтримки на зворотній основі, переорієнтування інших галузей економіки на обслуговування цих виробництв;

3) стимулювання експортної орієнтації високотехнологічних виробництв та розширення внутрішнього ринку цієї продукції;

4) політика енергозбереження та зниження ресурсоємності, розвиток власного паливно-енергетичного комплексу;

5) цільове бюджетне фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень, розвиток освіти, захист прав інтелектуальної власності;

6) створення сучасної національної інформаційної інфраструктури, телекомунікаційних мереж, засобів інформатики та систем зв'язку.

• у сфері державного управління:

1) створення сучасної системи державного управління з широким застосуванням новітніх інформаційних технологій;

2) створення системи цивілізованих взаємовідносин між державою та бізнесом у сфері спільного економічного та соціального проектування, де держава має виконувати функції організатора та координатора, а бізнес - провідника цих проектів;

3) державна управлінська політика поступового переходу від адміністрування до сучасного економічно освіченого менеджменту, постійне кадрове омолодження органів державної влади, розробка прозорої системи кар'єрного росту державних службовців та їх матеріального заохочення.

Слід зауважити, що навіть у роки глибокої економічної кризи найбільш стійкі інноваційні підприємства змогли вижити, зберегти свою конкурентну спроможність. Це, насамперед, аерокосмічний комплекс. У 2004 році Україна володіла з 22-х базових світових технологій в аерокосмічному комплексі 17-ма (що було зазначено Президентом). На висоті й авіаційна промисловість, ми входимо в п'ятірку країн, які мають замкнутий цикл, - від проектування до повного виготовлення літаків. Міцний, досить перспективний і визнаний у світі високотехнологічний потенціал демонструють також суднобудування та деякі галузі військово-промислового комплексу.

Так що базу ми маємо, до того ж швидко розвиваються на основі інноваційної моделі й інші галузі. Наприклад, машинобудування: нині воно задовольняє не лише потреби внутрішнього ринку, суттєво зріс і експорт. Україна, по суті, перетворюється на центр машинобудування на пострадянському просторі.

Найголовніше — слід чітко усвідомити: перехід на інноваційну модель — не щось ілюзорне і випадкове, це реальність, зумовлена всім попереднім розвитком економіки держави. Можна сказати, що об'єктивні серйозні передумови, які дають змогу рухатися в напрямі інноваційної моделі економіки, в Україні є. Але для цього потрібні ще й відповідні механізми, а також політика підтримки високотехнологічного експорту. В роки економічної кризи ми відійшли від суто ринкових принципів регулювання економіки. Водночас, згідно з указами Президента, було вжито низку серйозних заходів щодо підтримки суднобудування, літакобудування, танкобудування, харчової промисловості тощо. З цього приводу лунало чимало критики, західні експерти закидали нам відхід від суто ліберальних принципів ринкової економіки. Та результат виявився очевидним: завдяки цим крокам галузі вижили й досягли нині добрих результатів.

Для освоєння високих технологій, запровадження інноваційної моделі, безумовно, необхідне стабільне і достатнє фінансування. У нас є Закон "Про інноваційний розвиток", але ми з року в рік, посилаючись на брак коштів, відкладаємо реалізацію його вимог.

Необхідно також зміцнювати національний капітал, оскільки лише крупному капіталу до снаги вирішувати складні проблеми інноваційного розвитку. Водночас не можна забувати й про малі підприємства, венчурні фірми, які працюють на інновації. їх у нас поки що одиниці.