Сторінка
2

Формування організаційно-інвестиційного механізму реалізації інноваційних проектів випереджаючого розвитку

Розробка стратегії реалізації інноваційного проекту охоплює:

· обґрунтування цілей проекту (високі кінцеві фінансові результати, швидке поширення результатів проекту, здійснення технологічного й організаційного прориву);

· вироблення основних принципів реалізації інноваційного проекту (гнучкість і швидка адаптація до нових умов підприємств і організацій, розташованих у місті, населеному пункті або регіоні, залучення до проекту всіх можливих учасників – від комерційних підприємств до органів місцевого управління державних і міжнародних організацій, забезпечення участі персоналу в розробці і реалізації планів, програм і стратегії, що випереджає зростання інтелектуального капіталу проекту і формування у зв'язку з цим відповідних інформаційних ресурсів);

· розробку механізмів, що забезпечує формування і реалізацію інноваційного проекту випереджаючого розвитку.

Важливу роль у розробці і реалізації інноваційного проекту відіграє такий фактор, як життєвий цикл продукції, тобто типова зміна з часом обсягів збуту внаслідок того, що смаки споживачів змінюються і технологічні інновації приводять до витіснення новими видами продукції вже існуючих (мал. 1).

Рисунок 1. Життєвий цикл продукту

Життєвий цикл продукту складається з чотирьох основних фаз:

1) введення продукції на ринок, якому передує успішна розробка нового виду продукції. На цій стадії ринок збуту найчастіше обмежується споживачами з високими доходами, що більш схильні до ризику у своїй купівельній поведінці;

2) зростання обсягів продукції, коли вона досягає “ринкового визнання”, охоплює масовий ринок. Упродовж цієї фази конкуренти можуть почати випускати нову конкурентоспроможну продукцію, що призводить до втрати раніше виробленої продукції;

3) зрілість продукції, коли обсяг продажів в основному обмежений повторними купівлями існуючих споживачів, тому що більшість з них уже зробили перші придбання. На цій стадії ринок насичений, тому конкуренти не можуть одержувати доходи від зростаючого ринку і змушені боротися за збереження чи збільшення своєї частки на вже існуючому;

4) спад продукції, коли обсяг продажів знижується через те, що змінилися смаки споживачів чи з'явилася краща продукція. Якщо ця тенденція триватиме, то продукт може поступово припинити своє існування, тому що обсяг продажів досягне низького рівня. Але менеджери можуть задовго до цього прийняти рішення про припинення виробництва і розробити стратегію випуску нового товару, устаткування.

Досліджуючи можливості фінансового забезпечення інноваційних проектів в сучасному періоді економічного розвитку, зазначимо, що найважливішими елементами схеми фінансування інвестиційного проекту проривного характеру є:

· залучення всіх можливих джерел фінансування: від державного бюджету всіх рівнів і міжнародних організацій – до комерційних підприємств і недержавних фондів;

· пайовий характер фінансування, що виявляється в різних формах;

· програмний характер фінансування, при якому фіксуються мета, етапи, плановані результати, способи контролю і засобу моніторингу;

· інтегрально поворотний характер фінансування, коли працюють різні схеми повернення інвестицій і допускаються інвестиції в демонстраційні об'єкти з метою просування всього проекту в цілому;

· облік різних видів ризиків при реалізації інноваційних проектів.

Відповідно, джерелами фінансування інновацій у ринкових умовах господарювання стають:

· державні засоби, засоби регіонального рівня, включаючи бюджетні, та засоби спеціальних фондів;

· галузеві (відомчі) засоби, що можуть досягати значних обсягів, та засоби спеціально створених центрів по вирішенню тієї чи іншої наукової проблеми (наприклад, засоби фонду енергозбереження);

· фінансові ресурси міжнародних фондів, а саме: закордонних державних і міждержавних організацій, засоби закордонних приватних компаній.

Істотна особливість пропонованої нами схеми фінансування інноваційного проекту полягає в раціональному поєднанні обсягів і джерел фінансування залежно від етапу реалізації нововведення, а також від характеру інновацій. З наукового погляду, суть новизни полягає в одержанні синергетичного ефекту від раціонального поєднання інвестицій різної спрямованості з різних джерел, які, у кінцевому підсумку, вирішують актуальне завдання прискорення науково-технічного прогресу у вітчизняній економіці.

Спостерігаються також розбіжності у схемах фінансування інноваційних проектів різного ступеня готовності та соціальної значимості.

Аналізуючи особливості фінансування проектів різного ступеня завершеності, слід зазначити, що для реалізації проекту, в основу якого закладена нова наукова ідея, і не існує ні дослідного зразка, ні досвіду промислового виробництва, необхідно залучати венчурний капітал.

У випадку наукової ідеї, доведеної до втілення у дослідно-промисловому виробництві, можна розраховувати на засоби державного бюджету, що спрямовуються насамперед на компенсацію витрат від впровадження ідеї в господарську практику. Якщо налагоджене дрібносерійне виробництво, то поряд з державним капіталом варто спиратися у першу чергу на формування корпоративного капіталу з різних джерел.

Що ж до особливостей фінансування проектів різного рівня значущості, то тут слід зазначити таке: коли нововведення має державне значення, то основний принцип взаємовідносин з інноваційними підприємствами враховує, насамперед, ефективність нововведення, а потім фінансується цей проект. Якщо технологія є вузьколокальною, то застосовуються галузеві програми, наприклад енергозбереження. На основі цього всі суб'єкти галузі розробляють власні програми енергозбереження. У цьому випадку фінансування відбувається за рахунок державного бюджету, засобів комерційних структур, позабюджетних коштів.