Сторінка
4

Становлення служби в органах місцевого самоврядування

Оскільки відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» на органи і посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про державну службу» в частині, що не суперечить Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування, зазначені вище питання мають регулюватися Законом «Про державну службу».

Враховуючи, що застосування Закону «Про державну службу» у вказаній частині до посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом, автономність самоврядування не порушується. У Німеччині, наприклад, взагалі немає окремого закону про службу в органах місцевого самоврядування. Є федеральне та земельне законодавство, яке регулює статус та права чиновників. Вважають, що держава має певною мірою уніфікувати діяльність комун у сфері самоврядування, у тому числі й щодо статусу службовців. У сфері «власних повноважень» держава може тільки констатувати, діяли вони в межах законів, чи ні, але не може втручатися в те, як вони діяли, тобто не може судити про доцільність їх дій. Громада, наприклад, сама добирає собі персонал, сама вирішує, виходячи з своїх, добре їй відомих умов, скільки осіб буде зайнято в тому чи іншому підрозділі. Але при цьому громада має дотримуватись обов’язкових для всіх законів, що регламентують правовий статус та оплату праці службовців [6].

При цьому варто нагадати, що ст.19 Конституції України передбачає: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Законом ця норма конкретизована: «Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції».

Відповідно до статті 24 Закону, матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом.

Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах місцевого самоврядування здійснюється відповідними органами державної влади в порядку, встановленому законом.

Статтею 6 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначені основні напрями здійснення державної політики щодо служби в органах місцевого самоврядування. Держава взяла на себе зобов’язання забезпечити:

- законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування та забезпечення її ефективності;

- захист прав місцевого самоврядування;

- організацію підготовки та перепідготовки кадрів для служби в органах місцевого самоврядування;

- правовий та соціальний захист посадових осіб місцевого самоврядування.

Консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні покладено на центральний орган виконавчої влади з питань державної служби, тобто на Головне управління державної служби України.

З метою законодавчого врегулювання служби в органах місцевого самоврядування Головдержслужбою розроблено і Кабінетом Міністрів України прийняті постанови:

- від 26 жовтня 2001 року № 1440 «Про затвердження Типового положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування»;

- від 24 жовтня 2001 року № 1386 «Про затвердження Типового порядку формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування»;

- від 26 жовтня 2001 року № 1441 «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад»;

- від 26 жовтня 2001 року № 1435 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби».

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1396 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України «Про тривалість робочого дня для працівників органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування» та «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток».