Сторінка
2

Інформаційна взаємодія суб'єктів місцевого та регіонального розвитку: методологічний аспект

Конфігурація інформаційно-комунікативної системи місцевого та регіонального розвитку

На кожному етапі суспільного розвитку держава має визначати та врегульовувати на законодавчому рівні ті елементи та взаємозв’язки суспільства, які слугують його стратегічним цілям[5, с. 10]. Ця функція держави актуалізується в умовах ринкових відносин та плюралістичного суспільства. Відносно соціальних агентів, якщо вони не підпорядковані в адміністративному порядку державі, можуть бути використані тільки законодавчі та інформаційні важелі керуючого впливу держави. Завдяки цьому вони (об'єкти інформаційного впливу) підтримуватимуть свою життєдіяльність, слугуючи водночас цілям суспільного розвитку. На сьогодні держава на декларативному рівні визначила суб'єктів місцевого та регіонального розвитку. Інституціональними суб'єктами визнані: органи публічного управління різних рівнів, асоціації органів місцевого самоврядування та їх об'єднання; агенції місцевого та регіонального розвитку. Уряд вийшов з пропозицією врахувати в законопроекті «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» необхідністьврегулювання правового статусу асоціацій та інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування. Урядом також підготовлено проект Закону України "Про засади стимулювання розвитку регіонів", в якому передбачено формування мережіагентств регіонального розвитку.

Концепція регіональної політики та згадуваний вище законопроект залишили поза увагою інші структури, які так чи інакше виступають агентами місцевого та регіонального розвитку. Є всі об'єктивні підстави до цього списку внести: державні регіональні центри підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування та керівників комунальних підприємств; недержавні центри навчання[1]; наукові установи – академічні інститути, університети, галузеві науково-дослідні інститути, урядові дослідницькі організації, які працюють над виконанням замовлень бюджетних та приватних організацій; “мозкові центри” — недержавні дослідницькі інституції, що спеціалізуються в сфері місцевого самоврядування; консалтингові фірми та інші установи відповідного профілю; інформаційно-аналітичні видання, що висвітлюють проблеми місцевого та регіонального розвитку. Слід також врахувати потенціал індивідуальних соціальних агентів — службовців органів місцевого самоврядування, що працюють у інформаційно-аналітичних відділах, підрозділах міського розвитку; певної частини державних службовців, які створюють інформаційні продукти з питань місцевого та регіонального розвитку[2]. Окремі фахівці цієї сфери можуть також ефективно діяти як виразники інтересів більш крупних елементів інфраструктури розвитку.

Зазначений список відображає конфігурацію інформаційно-комунікативної системи місцевого та регіонального розвитку, яка сьогодні формується на основі Інтернет поки що спонтанним чином, без будь-якого координуючого впливу. Сьогодні ми можемо спостерігати процеси зростання та самоорганізації цієї системи, яка сприяє включенню людей, організацій в інформаційні зв'язки різного рівня. Частина агентів місцевого та регіонального розвитку вже представлена в Інтернет, зокрема в мережі аналітичних центрів України [19]. Цьому процесу бракує системності та координованості з точки зору створення інформаційних ресурсів. Більшість організацій діють ізольовано один від одного. Бракує інформації про їхню спеціалізацію та ринок консультаційних послуг. Вони поки що мають слабке уявлення про досвід та напрацювання один одного, а органи місцевого самоврядування отримують мізерну інформацію про існування та консультаційні можливості більшості з них. Унікальний досвід, пакети документів, знання, які формуються кожним окремим суб'єктом діяльності поки що залишаються незадіяними для цілей суспільного розвитку. Таким чином, поки що не створені умови для синергетичного ефекту як результату спільної діяльності окремих соціальних агентів місцевого та регіонального розвитку.

Спосіб розв'язання цієї проблеми має орієнтуватись на тенденції формування сучасного інформаційного суспільства. Оптимальним способом сітьового співробітництва є створення інформаційних ресурсів як розподіленої системи знань, доступної для всіх агентів місцевого та регіонального розвитку та інших користувачів незалежно від їх територіального розташування. Подібні мережі вже існують в розвинених країнах для задоволення потреб професійних груп. Вони задовольняють потреби в обміні інформацією та знаннями, внаслідок чого отримали назву “мережі знань”. Дж. Палмер та І. Ричардсон стверджують, що створення нових знань у майбутньому відбуватиметься в мережах знань, а не в межах окремих організацій [23]. Поряд з цим існує інша точка зору, яка стверджує що значення Інтернет для життя суспільства перебільшено комерційними організаціями з метою реклами[10, с. 95]. Ми схиляємось до позитивної оцінки сітьового співробітництва, оскільки останнє не відміняє і не заміняє традиційних форм обміну інформацією та знанням. Воно посилює ефект продукування нових ідей, прискорює процес формування суспільної думки, забезпечує його прозорість та доступність.

Наведемо близькі до нашої проблематики приклади успішних міжнародних інформаційних мереж, розрахованих на професійні групи. Сьогодні функціонує мережа Програми SIGMA (Програма підтримки вдосконалення адміністративного управління в країнах Центральної та Східної Європи), в межах якої створено базу знань з проведення державної адміністративної реформи у тринадцяти країнах. SIGMA забезпечує країнам – учасникам мережі доступ до контактів з досвідченими фахівцями у сфері державного управління, порівняльної інформації, технічних знань, які пов’язані зі Службою державного управління. Вона надає матеріально-технічне забезпечення для створення мережі зв’язку між суб’єктами державного управління у Центральній та Східній Європі, а також між ними і їхніми колегами з інших країн [20]. База інформації та знань, що стосується безпосередньо місцевого та регіонального розвитку, міститься в міжнародній мережі LOGIN (The Local Government information network). Ця програма, яка діє з 1999 року, займається накопиченням, переробкою та розповсюдженням через Інтернет інформації та знань, призначених для потреб місцевого самоврядування (місцевого та регіонального розвитку). Будь-який користувач через доступний інтерфейс може ознайомитися на веб-сайті Програми з організаціями, які є її учасниками, увійти з ними в безпосередній контакт, отримати поточну інформацію про комунікативні заходи, навчальні програми тощо[24]. Базою знань Програми є бібліотечний фонд, який налічує 2000 документів з різних аспектів діяльності органів місцевого самоврядування.