Сторінка
3

Методологічні установки сітьової парадигми місцевого та регіонального розвитку: загальна характеристика основних ідей та принципів

За таким алгоритмом на зміну ієрархії влади приходить ієрархія сітей. Наявність багатьох рівнів сітьової структури є свідченням зрілості сітьового суспільства. Інформаційний вузол (лідер) сітьової структури базового рівня відповідно до свої спеціалізації накопичує та узагальнює ідеї всіх інших учасників, контактує з вузлом другого рівня тощо. Така взаємодія є процесом формування рішень, врахування яких забезпечує поліцентричну модель МРР. Модель прийняття рішень при цьому базується на принципі організованої поліархії. Тенденція історичного переходу до інформаційного суспільства полягає у розвитку горизонтальних сітей, які органічно доповнюють вертикальну структуру, з поступовим зростанням їх значення. Це не означає, що по всім аспектам суспільного управління можна перейти на горизонтальні структури. Йдеться про те, що ускладнення суспільних процесів потребує різноманітності форм управління, координації, самоорганізації, їх комбінування. Свобода вибору різних форм дозволить розглянути більше варіантів соціально-економічного розвитку та вибрати з них найбільш адекватний конкретним регіональним та місцевим умовам.

Узагальнюючи вищевикладене, ми можемо стверджувати, що методологічний потенціал сітьової парадигми для сфери МРР полягає у наступному:

· Сітьова парадигма формує дослідницьку стратегію, виходячи з нової поліцентричної моделі влади, зміненого характеру взаємовідносин між державою та суспільством, між органами публічної влади різного рівня та відповідними територіальними колективами, розуміння більш високого рівня складності суспільних відносин.

· З точки зору сітьової парадигми політика і державне управління є нероздільним цілим. В цьому контексті державна регіональна політика не може бути обмежена суто економічними питаннями. Поліцентрична модель влади детермінує поліцентричну модель МРР, в основі якої має бути певна політична стратегія. За цією стратегією держава виступає важливим, але не єдиним актором виробки політичних рішень.

· Сітьовий підхід орієнтується на ціннісний вимір державного управління, що ґрунтується на “екологічному погляді”. Останній передбачає здійснення та підтримку прямих і рівноправних (партнерських) зв'язків між суб'єктами економічної, політичної, громадської діяльності, між суб'єктами публічно-управлінської діяльності різних рівнів на основі єдиних цінностей. Така “сітьова логіка” взаємодії є інструментом поліцентричного соціального порядку та плюралістичних форм розвитку.

· Сітьовий підхід на відміну від політологічних концепцій описує відносини не між державою і суспільством, а між публічними управлінськими структурами, громадськими об'єднаннями, асоціаціями органів місцевого самоврядування та підприємців. Таким чином, він є адекватним інструментом аналізу мезорівня регіональної політики. Зазначений зріз аналізу є необов'язковим або зайвим для організації МРР за моноцентричною моделлю. Зазначені відносини між системними акторами мають багатоплановий характер. Їхній зміст детермінується просторово-часовими, владними, комунікаційними, інструментальними, емоційними факторами.

Зазначені установки сітьової парадигми дозволяють переосмислити у методологічному відношенні ряд актуальних питань МРР. Серед них: перетворення держави у стратегічно важливий інформаційний вузол сіті суспільства, що передбачає інституційні зміни, а не тільки інформатизацію органів публічного управління; з'ясування змісту координуючих функцій держави з точки зору сітьової організації МРР, складу, конфігурації та умов ефективного функціонування сіті МРР; розроблення концептуального бачення МРР не тільки як політики перерозподілу ресурсів (policy of redistribution), а й політики забезпечення та захисту прав територіальних колективів (policy efficiency); розкриття можливих форм МРР за поліцентричною і плюралістичною моделями.

Література

1. Баєв В.В. Розуміння нової парадигми електронного врядування на місцевому рівні // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / за заг. ред. В. І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2003.- Вип 1. - с. 151 –158.

2. Бард А. , Зондерквист Я. NETOКРАТИЯ. Новая правящая элита и жизнь после капитализма / Пер. с англ. В. Мишучкова. – Санкт-Петербург: Стокгольмская школа экономики в Санк-Петербурге, 2004. – 252 с.

3. Бирюков С.В. Региональная политическая власть: от концептов к интегративной модели // Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. - № 1. – 2003. – с. 3 – 24.

4. Бондаренко С.В. Социальная структура виртуальных сетевых сообщества. Автореферат на соискание ученой степени доктора социологических наук. – Ростов-на-Дону, 2004 . Метод доступу: http://www.cjes.ru/lib/?category_id=3&book_id=616

5. Брижко В.М., Гальченко О.М., Цимбалюк В.С., Орєхов О.А, Чернобров А.М. Інформаційне суспільство. Дефініції: Людина, її права, інформація, інформатика, інформатизація, телекомунікації, інтелектуальна власність, ліцензування, сертифікація, економіка, ринок, юриспруденція / За ред. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеца. – К.: “Інтеграл”, 2002. – 220 с.

6. Брыжко В.М., Цимбалюк В.С., Орехов А.А., Гальченко О.Н. Е - будущее и информационное право / Под ред. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеца. – К.: «Интеграл», 2002. - 264 с.

[1] Ми застосовуємо термін “сіть” у більш широкому розумінні, аніж Мережа. До його змісту, окрім синергетичних ефектів, які пов'язані з використанням мережі Інтернет, також входить певне розуміння соціальних відносин, взаємодії соціальних інституцій, характер яких є аналогічним характеру процесів, що відбуваються у Мережі, але не зводяться до них.

[2] Від англ. слова “network” - сіть.