Сторінка
3

Ключові проблеми державної регіональної політики України

Зміна статусу місцевих державних адміністрацій обумовлює зміну статусу органів місцевого самоврядування на обласному та районному рівнях. Ці органи мають бути наділені власною компетенцією щодо реалізації спільних завдань та функцій територіальних громад. З цією метою органи місцевого самоврядування на обласному та районному рівнях повинні отримати право утворювати власні виконавчі органи. Хочемо відразу наголосити, мова не йде про відтворення колишніх обласних і районних рад з їх виконавчими комітетами. Мова йде про створення нових за природою органів місцевого самоврядування на обласному та районному рівнях, компетенція яких обмежуватиметься лише, як вже було сказано, спільними функціями та завданнями територіальних громад. Перелік таких функцій і завдань має бути законодавчо визначений. Голови обласних і районних органів місцевого самоврядування мають обиратися з числа депутатів відповідних рад сесіями цих рад. Доцільно, щоб голова відповідної обласної чи районної ради був одночасно і головою її виконавчого комітету.

Оновлені органи місцевого самоврядування на обласному та районному рівні будуть поставлені в своїй діяльності в жорсткі правові умови. Це сприятиме більш широким можливостям реалізації через ці органи місцевих та регіональних інтересів, а також встановить чіткі межі цих інтересів лише у сфері так званих місцевих та регіональних справ. Доцільно покласти на глав відповідних місцевих державних адміністрацій функції зовнішнього контролю за законністю діяльності обласних і районних органів місцевого самоврядування та органів місцевого самоврядування на рівні територіальних громад, а також надати їм право призупиняти протизаконні рішення цих органів і подавати позови до суду про скасування цих рішень. Звичайно, вказаний механізм державного контролю зможе ефективно функціонувати лише за умови запровадження в Україні адміністративної юстиції та системи адміністративних судів.

Відповідним чином територіально організована виконавча влада і місцеве самоврядування у Польщі, Франції та деяких інших унітарних європейських країнах.

По-друге. Це реформа адміністративно-територіального устрою в країні.

Реформа адміністративно-територіального устрою в Україні має бути проведена поетапно. Вона створить передумови для зміцнення засад державної влади та місцевого самоврядування в Україні. На першому етапі цієї реформи доцільно зосередитись на проблемах створення нової низової адміністративно-територіальної одиниці — територіальної громади. Мова йде про необхідність створення економічно і фінансово самодостатньої територіальної громади, яка буде здатною ефективно здійснювати місцеве самоврядування, надавати послуги населенню на рівні не нижче, ніж визначені державою мінімальні стандарти.

Створення нової низової адміністративно-територіальної одиниці – громади одночасно означатиме і створення нової більш потужної низової самоврядної одиниці. Цим самим буде значно зміцнено підвалини місцевого самоврядування в Україні.

Процес утворення територіальних громад має супроводжуватись укрупненням сільських і селищних територіальних громад. Нова територіальна громада має стати базою для створення нової низової бюджетної одиниці, яка має прийти на зміну нинішній сільській і селищній раді. Таким чином, загальна кількість низових адміністративно-територіальних одиниць має бути значно скорочена і відповідно скорочена чисельність місцевих бюджетів в Україні.

Що стосується такої адміністративно-територіальної одиниці як район, то її доцільно зберегти, зосередивши в районі в основному надання державних послуг. З часом район міг би бути перетворений у самоврядну адміністративно-територіальну одиницю, яка є проміжною між територіальною громадою і областю.

Обласний адміністративно-територіальний поділ України на нинішньому етапі її розвитку доцільно зберегти.

Необхідність проведення в Україні реформи адміністративно-територіального устрою обумовлює потребу схвалення офіційної концепції такої реформи. Розробку такої концепції доцільно покласти на діючу при Президентові України Комісію з питань адміністративно-територіального устрою.

По-третє. Це бюджетна реформа.

Необхідні значні зміни в організації бюджетної системи України, бюджетного устрою, міжбюджетних відносин, бюджетного процесу, сукупних державних видатків та в інших сферах, пов’язаних з бюджетною сферою. Всі ці та інші зміни мають бути проведені в ході бюджетної реформи. Враховуючи те, що вказана проблема потребує самостійного розгляду, зупинимось лише на двох аспектах бюджетної реформи. Це реформа бюджетного устрою і реформа порядку формування та виконання обласних і районних бюджетів.

Що стосується бюджетного устрою, то результатом його реформи має бути значне спрощення такого устрою, зменшення кількості його ланок та чисельності місцевих бюджетів. В Україні має з’явитися чотириланковий бюджетний устрій, який включатиме: Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські міст Києва та Севастополя бюджети, районні бюджети та бюджети територіальних громад.

Що стосується обласних і районних бюджетів, то як засвідчила практика, визначений в Конституції порядок їх формування та виконання себе не виправдав. На наш погляд, доцільним є формування у складі обласних і районних бюджетів двох самостійних бюджетів. Це бюджет обласних і районних державних адміністрацій як складова Державного бюджету України, що формуються за рахунок його коштів. Вказані бюджети встановлюються у складі Державного бюджету України, затверджуються Верховною Радою України і не підлягають затвердженню і контролю з боку обласних і районних рад. В складі обласних і районних бюджетів також доцільно встановити, як самостійні, бюджети для забезпечення спільних функцій та виконання спільних програм територіальних громад. Вказані бюджети мають розроблятися і виконуватися утвореними виконавчими органами обласних і районних рад і затверджуватися та контролюватися цими радами. Законом необхідно визначити джерела, за рахунок яких формуються обласні і районні бюджети для забезпечення спільних функцій та виконання спільних програм територіальних громад. На наш погляд, доцільно, щоб головну роль серед таких джерел відігравали власні доходи обласних і районних органів місцевого самоврядування, які доцільно визначити законом.