Сторінка
2

Законодавча основа для становлення та розвитку місцевої демократії в Україні

Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” визначає основні повноваження та зобов’язання депутатів зазначеного рівня, а саме: депутат місцевої ради повинен підтримувати зв’язок із виборцями, територіальною громадою, громадськими об’єднаннями, що знаходяться на території відповідної ради, не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку та інших програм і планів, в тому числі і місцевого бюджету, депутат повинен працювати з виборцями, вивчати громадську думку, проводити прийоми виборців, розглядати їх звернення та пропозиції (ст. 10). Важливим є п. 2 ст. 10 зазначеного Закону, яким передбачено відкликання депутата, що не зміг виконати обіцянки перед виборцями. Пунктом 3 ст. 11 передбачена взаємодія депутата з органами публічної влади та громадськістю. У ст. 12 цього Закону визначається порядок розгляду депутатом місцевої ради пропозицій, заяв і скарг громадян. Стаття 17 зазначеного Закону вводить таке поняття як доручення виборців. У ст. 21 надається чітке визначення таким поняттям як депутатський запит та депутатське запитання.

Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001 року надає громадськості широкі можливості не тільки для самоорганізації, а й для більшого впливу на процес прийняття рішень органами публічної влади України. Стаття 3 цього Закону визначає, що “орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення .Основними завданнями органів самоорганізації населення є:

1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;

2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.”

Стаття 5 цього закону визначає основні принципи, на яких ґрунтується організація та діяльність органу самоорганізації населення. Стаття 14 зазначеного Закону визначає повноваження органів самоорганізації населення.

Отже, слід відмітити, що, в цілому, українське законодавство відповідає міжнародним та, зокрема, європейським нормам щодо питань захисту прав людини, її основних свобод та участі громадськості в процесі управління державними справами, особливо на місцевому рівні, що дійсно сприяє утвердженню місцевої демократії в Україні. Потребуть тільки своєї розробці та вдасконалення самі механізми реалізації тих можливостей, які надає сучасна українська законодавча база.