Сторінка
3

Ризики та потенційні загрози впровадження конституційних змін у частині територіальної організації влади та місцевого самоврядування

Ризики, пов'язані із недосконалістю муніципальної виборчої системи, яка не враховує повною інтереси територіальних громад:

Чинне муніципальне виборче право створило об'єктивну основу для послаблення всієї інституціонально-політичної системи, постійного відновлення конфліктів на субнаціональних рівнях територіальної організації влади. Недосконалий механізм формування місцевих рад за діючою пропорційною системою зумовлює такі гострі проблеми:

· неадекватне представлення інтересів населення окремих територіальних одиниць у межах регіону при формуванні депутатського складу обласної ради, що має вираження передусім у нерівномірному представництві районів і міст в обласних радах. Сотні територіальних громад сіл, селищ не мають своїх представників у районних радах. Так само у будь-якій з областей є 2-5 районів, які не представлені в обласних радах;

· обмежений доступ виборців до інформації про конкретних осіб, які обираються до місцевих рад за партійними списками (система закритих списків);

· надмірне представництво бізнесових кіл у місцевих радах за рахунок зниження представництва соціально-культурної сфери, посилення ролі бізнес-корпоративних інтересів при прийнятті політичних рішень, поширення практики політичних суперечок, спекуляцій, маніпуляцій інтересами виборців;

· послаблення безпосереднього зв'язку депутатів місцевих рад із населенням, розрив між реальними потребами виборців і місцевою політикою;

· політизація органів місцевого самоврядування, дерегіоналізація місцевої політики, приділення місцевими радами надмірної уваги питанням загальнодержавного, а не місцевого значення;

· складнощі формування політичних коаліцій, які б адекватно представляли електоральні уподобання населення, сприяли б виробленню ефективної політики місцевого розвитку;

· наявність диктату з боку партійних лідерів по відношенню до однопартійців, що входять до складу місцевих рад.

Це має вираження у протистоянні:

· між обласними державними адміністраціями (ОДА) та обласними радами, які мають політичний та ідеологічний контексти. Голови ОДА, які представляють одну політичну силу, не знаходять підтримки своєї політики у представницьких органах місцевого самоврядування, більшість у яких сформована іншими політичними силами. Винятком є окремі регіони (Донецька, Луганська області, АР Крим, Севастополь), де ситуація характеризується монополізмом однієї політичної сили, а боротьба різних угрупувань всередині цієї політичної сили не має публічного характеру;

· між міським головою та міською радою, яке часто зумовлено їх різною партійною приналежністю. Політичні угрупування, що не змогли провести на посаду міського голови свого кандидата, намагаються усунути діючих міських голів шляхом переформування більшості у радах або через місцеві референдуми.

Ризики, пов'язані з недотриманням у процесі реформування вимоги цілісності законодавчого забезпечення ТОВ та місцевого самоврядування:

Окрім конституційних норм, що стосуються зміцнення місцевого самоврядування, необхідно у законах чітко визначити правовий статус районних і обласних рад, органів виконавчої влад, розмежувати повноваження між ними, а також юрисдикції органів різного адміністративно-територіального рівня. Ці кроки мають бути відображені у перехідних положеннях нової Конституції та плані конкретних заходів з реформування ТОВ та місцевого самоврядування. Спроба відразу створити ефективне самоврядування на рівні районів та областей неминуче призведе до стагнації місцевого самоврядування саме на первинному рівні – рівні громад.

Для дотримання вимоги ідеології цілісності законодавчого забезпечення доцільно передбачити декілька його рівнів:

Перший – конституційно-правовий. Він торкається положень чинної Конституції, проектів змін і доповнень до Конституції в частині ТОВ та місцевого самоврядування, а також органічних, конституційних законів щодо цієї сфери: закони про внесення змін і доповнень до законів про місцеве самоврядування, про місцеві державні адміністрації, до Конституції України, а також про територіальний устрій, про засади державної регіональної політики тощо.

Другий – законодавчо-спеціалізований: передбачає пакет законопроектів про самоврядування територіальної громади, про організацію виконавчої влади та місцевого самоврядування в районі, про організацію виконавчої влади та місцевого самоврядування в області. Законодавче забезпечення місцевого самоврядування, яке логічно витікає з конституційних змін та наповнює відповідні статті Конституції конкретним змістом має розглядатись у контексті прийняття законів «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади» (або «Про органи виконавчої влади»).

На цьому рівні мають бути забезпечені не тільки механізми гарантій органів і посадових осіб місцевого самоврядування, але й їх відповідальність. Механізми відповідальності мають унеможливити виникнення ситуацій некерованості певними адміністративно-територіальними одиницями.

Має бути забезпечено зростання значення і ролі асоціацій та інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування в житті суспільства. Серед нормативно-правових документів, які необхідно прийняти в першу чергу – закон «Про асоціації органів місцевого самоврядування».