Сторінка
5

Зернове господарство України. Основні проблеми та перспективи розвитку

Крім цього, треба мати на увазі прогнози трейдерів щодо очікуваного врожаю 2001 року: падіння врожаю буде продовжуватися завдяки значному погіршенню якості посівного матеріалу при низькому рівні забезпечення сільських господарств хімічними добривами (26% від загальної потреби в пестицидах). Спеціалісти провідних оптових компаній прогнозують зниження валового збору зерна в 2001 році на 10-15% в порівнянні з поточним роком, полярна думка закладена в державній програмі “Зерно України – 2001” – прогнозується ріст валового збору зерна до 35-40 млн. т.

Зміна структури посівних площ, обумовлена несприятливими погодними умовами для окремих зернових культур, справляє великій вплив на структуру валового збору, суттєво змінює співвідношення обсягів продовольчого та фуражного зерна. Так, по Україні середня за 1995-1998роки питома вага озимої пшениці у валовому зборі зерна становила 49,4% з коливання від 47% (1986) до 55,7% (1999). У 1995-1998роки частка озимої пшениці сягала 61%. У роки, сприятливі для вирощування продовольчого зерна, коли його питома вага підвищується, то фуражного – знижується. Зменшення питомої ваги продовольчого зерна у валовому зборі супроводжується недоодержання прибутку від реалізації, зниженням рентабельності виробництва зернових культур. При підвищенні частки продовольчого зерна і, відповідно, при зменшенні питомої ваги зернофуражу у валовому зборі зернових частина фуражних фондів у господарства може покриватися за рахунок сортів м’якої озимої пшениці. Але використання пшениці для годування худоби недоцільне з господарської точки зору.

Для нашої країни хліб і хлібопродукти є основою харчування. За останні роки споживання хлібних продуктів на душу населення зросло з 138кг. у 1985р. До 145кг. у 1994р. При фізіологічній нормі його споживання 101кг. у раціоні харчування мешканця нашої країни хліб та картопля становить 46%, у той час як у американця – 22%. У цілому продовольчим зерном ми забезпечуємо свої потреби, але не вистачає якісного зерна, сильної і твердої пшениці, круп’яних культур. В зв’язку з цим у вирішенні зернової проблеми пріоритетне значення надаватиметься збільшенню виробництва високоякісного зерна твердих і сильних пшениць, посівні площі під якими мають збільшуватись в степових і лісостепових областях України.

Важлива особливість організації виробництва зерна створення приблизно однаково однакових економічних умов для господарств усіх районів її вирощування за допомогою цінового механізму. При цьому закупівельні ціни мають стимулювати виробництва зерна в різних зона, зацікавлюючи господарства збільшувати цього валові збори. Ціни повинні забезпечувати рівень рентабельності виробництва зерна не нижче 35-40%. Наприклад, для Львівської, Сумської, Хмельницької, Волинський областей України у 1992-1995роках рівень рентабельності зерна по областей з різними закупівельними цінами становив 20,1-24,2% рентабельність виробництва зернофуражної кукурудзи –70,7%, ячменю – 29%. Ці дані свідчать, що закупівельні ціни на зерно не заохочували господарства збільшувати виробництво озимої пшениці – основної зернової культури України.

Виробництво зерна в Україні зазнає суттєвих змін у зв’язку з розвитком нових форм господарювання, розвитком присадибного сільського господарства, особливостями формування ринку зерна в умовах багатоукладної економіки.

Перед зерновою галуззю Агропромислового комплекс України на найближчі часи поставлено завдання забезпечити стабільне зростання зерна, необхідне співвідношення його складу по виду, що задовольнить усі потреби країни, високу якість усього асортименту зерна.

3. Основні проблеми та перспективи розвитку та розмішення зернового господарства України

Перспективи розвитку основної ланки агропромислового комплексу – зернового господарства – окреслюються тими заходами, що будуть негайно застосовані щодо поліпшення загального стану фінансування та забезпечення необхідною сировиною та транспортними засобами даного сектору сільського господарства країни.

За умов дотримання оптимальних параметрів насичення сивозмін відповідними зерновими культурами та раціонального розміщення після попередників урожайність зернових у цілому залежить від співвідношення у групі різних за біологічними властивостями і агротехнікою вирощування культур, тобто від утримання основного принципу побудови сівозміну – принципу плодозмін. За узагальненими даними досліджень у різних грунтово кліматичних умовах України, оптимальний рівень насичення сівозмін зернових, беручи до уваги і необхідність вирощуванні інших культур (технічних, кормових) у степу та лісостепу становить до 60% (30% озимої пшениці, 30% ярих зернових, бобових, кукурудзи), на Поліссі – до 50-55% (30-35% озимих і 20% ярих зернових, бобових, кукурудзи).

Збільшення питомої ваги у сівозміні однієї культури або групи культур, близьких за біологічними властивостями, понад оптимальні параметри призводить до помітного зниження їхньої продуктивності. Це пояснюється зменшення площі кращих попередників, скорочення строків повернення культури на колишнє місце вирощування, у зв’язку з чим погіршується фітосанитарний стан грунту і посівів. За даними Кіровограцької державної сільськогосподарської дослідної станції, при насиченні сивозмін озимої пшениці від 10-50% середня врожайність зерна у сприятливі за кількості вологи роки знижувалася на 8,7 центнера за гектар (з 48,4 до 39,7), а в посушливі 7,8 (з 40,1 до 39,7).

Про зниження ефективності виробництва зернових культур при надмірні її концентрації свідчить досвід багатьох господарств Вінницької, Сумської, Дніпропетровської та інших областей України. Однак і надзвичайно вузька спеціалізація, особливо у виробництві зерна , не ефективна. Це пояснюється тим, що для виробництва зернових культур потрібні певні умови. Так, колосові зернові культури необхідно розміщувати у сівозмінах після пару, бобових, просапних, пласта багаторічних трав та обороту пласту. На полях з колосовими попередниками, після яких висівають озиму пшеницю більш ніж два роки підряд, різко знижується її врожайність через розвиток шкідників та хвороб. Це не дає змоги сконцентрувати посівні площі озимої пшениці у сприятливій для її вирощування в районах, незважаючи на те, що вона значно врожай ніша, ніж ярові колосові. Тому необхідно науково обґрунтувати чергування зернових культур у сівозмінах.