Сторінка
1

Унітаз: винахід, еволюція

Туалет з унітазом знадобився людині після того, як з’явилося житло. Спочатку всі зручності влаштовували на подвір’ї, але згодом прагнення до комфорту перенесло їх усередину будинків. Сидячі унітази з’явилися в найдавніші часи. Вони відрізнялися тільки способом захоронення відходів, найпростішим із яких є земляний, пов’язаний із запахом і накопиченням нечистот, до того ж він вимагає чималих затрат ручної праці. Більш гігієнічний і естетичний спосіб - водяний. У єгипетських і шумерських гробницях, датованих 2500—2600 роками до н.е., було виявлено різьблені трони-стільчаки, а китайські археологи в провінції Хунань розкопали унітаз монарха, створений 50—100 рр. до н.е. Античні зливальні унітази з дерев’яними сидіннями і резервуарами для води було знайдено при розкопках на острові Кріт. А найвищого рівня в даному питанні досягли давні римляни, які побудували потужну водогінну й каналізаційну системи, впровадили в щоденне життя не лише лазні, а й публічні та домашні туалети з водяними унітазами.

Після занепаду Римської імперії в Європі настала епоха горщиків, уміст яких викидали прямо на вулицю. Горщики для простолюдинів робили з міді, знать користувалася срібними, встановлюваними всередину спеціальних туалетних стільців. Технологічна примітивність цих виробів частково компенсувалася їхнім вишуканим прикрашанням.

Над удосконаленням конструкції середньовічного європейського унітаза думав уже Леонардо да Вінчі, однак справжній прорив у цій галузі здійснили британці. Першим є сер Джон Харрінгтон, хрещеник королеви Єлизавети І, який 1596 року спорудив ватерклозет «Аякс», що представляв собою дерев’яне сидіння з цистерною та клапаном для зливу. Його було виготовлено в двох примірниках — для самого винахідника і його хрещеної матері. Відомості про те, чи користувалася королева цим пристроєм, суперечливі.

На рубежі XVI століття європейська цивілізація технологічно вже була готова втілити ідею зливального унітаза в життя, проте культурний розвиток суспільства ще не досяг рівня, котрий гарантує необхідність у ньому.

Горщики протрималися в Європі ще майже два століття — до того моменту, коли інший англієць, Александр Каммінг, оформив 1775 року перший в історії людства патент на розробку зливального унітаза. Цього разу винахід приспів вчасно, почали з’являтися різні модифікації базової моделі. Особливої згадки заслуговує унітаз винахідника-моряка Джозефа Брама, виробами якого оснащували кораблі того часу. Головним питанням було підвищення надійності конструкції. Вирішили його після того, як більшість латунних і залізних деталей замінили на керамічні.

До середини XIX століття британські компанії, які раніше займалися виготовленням горщиків, повністю переключилися на нову продукцію. Цьому сприяв ухвалений 1848 року в Британії Національний закон про громадське здоров’я, що став зразком державного регулювання в сфері каналізації. Крім того, уряд виділив гроші на дослідження й інженерні розробки в цій галузі й ініціював будівництво системи центральної каналізації.

Цікаво, що, як і у випадку з іншим великим винаходом давніх римлян — парламентом, Британія, котра впровадила в ужиток людства сучасну версію зливального унітаза, фактично всього лише наново винайшла забуту на віки спадщину великої Римської імперії, задвірками якої вона колись була .

Американські переселенці привезли із собою горщики. Тільки в 1875 році з’явився перший американський ватерклозет, багато в чому він скопіював англійський зразок. Наприкінці XIX століття американці наздогнали англійців за якістю унітазів і перейшли на споживання продукції власного виробництва.

Саме в Америці народилася легенда про те, що винахідником унітаза є англійський сантехнік на ім’я Томас Креппер. Особлива популярність цього міфу пов’язана з прізвищем його героя: в американському сленгу слово «креп» означає «лайно». Томас Креппер реально існував і зробив немалий внесок у розвиток сантехніки в період 1861-1904 років. Він мав дев’ять патентів з удосконалення різних вузлів ватерклозета і системи каналізації. Втім, таких майстрів-сантехників, як містер Креппер, у той час і в Англії, і в Америці було чимало.

Після винаходу кронштейного типу унітаза (кінець XIX ст.) винахідницький бум в унітазобудуванні вщух. Настав час естетичних вдосконалень. Згодом зусилля були спрямовані на зменшення обсягу злитої води. Це було актуально для країн, де відчувався дефіцит води.

Інженери та винахідники знову взялися за унітаз у зв’язку з початком космічної ери - для реалізації тривалих космічних польотів. Сучасники прагнуть пристосувати до унітазу новітні технології. Так, японські, британські та німецькі компанії випускають унітази, оснащені комп’ютером, який аналізує вміст і видає інформацію про стан здоров’я користувача і, якщо потрібно, про можливу вагітність. Сучасні унітази використовують вакуумний принцип зливу, щоб зробити витрати води мінімальними. А в перспективних моделях унітазів замість води застосовують лазерні промені. Вони негайно знищують вміст та стерилізують сидіння.

Унітаз є обов’язковим предметом людської гігієни, його можна вважати однією з основних відзнак сучасної цивілізації. Незважаючи на те, що робота з впровадження і вдосконалення унітазів у цілому вже закінчена в Європі і Північній Америці, на кінець ХХ століття майже три мільярди чоловік, що живуть у країнах, що розвиваються, не мали доступу до сучасних зливальних унітазів.