Сторінка
2

Внесок у радянський кінематограф режисера і сценариста Ігоря Андрійовича Савченка

Процес художнього розвитку радянського кіно в 20-ті роки протікав бурхливо і суперечливо. Радянська кінематографія поступово міцніла, долаючи труднощі. Розвитку мистецтва кіно сприяла ідейна перебудова художньої інтелігенції, освоєння нею нового, народженого революцією життєвого матеріалу.

Новаторські тенденції в кіномистецтві одержали розвиток перш за все в кінохроніці. Режисер-документаліст Д. Ветров висунув гасло «кіноправди», документацію життя на екрані. Але Д. Ветров не стояв на позиції безпристрасного спостерігача життя, він закликав в своїх виступах і творчій практиці до необхідності відбору і монтажу кіноглядачів, пояснення життя, виявлення його суперечностей і тенденцій розвитку. Створені їм фільми (випуски екранного журналу «Кіноправда», 1922-24 рр , повнометражні картини «Крокуй, Порада!», 1926 р., «Шоста частина світу», 1926 р.) переповнені революційним пафосом.

Пізніше пошуки в області документального кіно були продовжені режисерами В.А. Туриним у фільмі «Турксиб» (1929) і М.К. Калатозовим у фільмі «Сіль Сванетії» (1930). Інший напрямок документально кіно був представлений режисером Е.І. Шубом, який вмонтовував історико-революційні фільми із старих хронікальних кадрів і розкривав істинне значення цих кадрів за допомогою гострих і сміливих монтажних зіставлень.

В області художнього ігрового кіно цікаві експерименти здійснював Л.В. Кулєшов. Він прагнув виявити засоби кіномистецтва, відмінні від літератури і театру. Специфіку кіно він бачив в монтажі, в поєднанні окремих кадрів. Вимогам монтажу він підпорядковував образотворчу побудову кадрів і гру акторів, прагнучи до їх граничної чіткості і лаконізму. Л.В. Кулєшов у 20-ті роки створив фільми: «Надзвичайні пригоди містера Весту в країні більшовиків» (1924) - ексцентричну комедію, що висміює безглузді уявлення зарубіжних обивателів про Радянський Союз, і драму «Згідно із законом» (1926), яка викривала святенницьку буржуазну мораль. Кулєшов був вчителем багатьох талановитих майстрів радянського кіно, зокрема В.І. Пудовкіна, Б.В. Барнета, А.С. Хохлової.

Пошуки Л.В. Кулєшова вплинули на формування теоретичних поглядів і творчу практику чудового режисера С.М. Ейзенштейна. Виконані високого реалізму і революційної пристрасності, його історико-революційні фільми «Страйк» (1925), «Броненосець «Потьомкін» (1925) і «Жовтень» (1927) надали великого значення розвиткові прогресивного кіномистецтва у всьому світі. Ейзенштейн першим з величезною вражаючою силою створив художній образ революційного народу і виразив ідеї революції, надихаючи маси на боротьбу.

Важливе місце в радянському кіно займає творчість А.П. Довженка, в якому злилися поетичні традиції українського фольклору. Його фільми, присвячені багатовіковій історії України («Звенигора», 1928), подіям громадянської війни («Арсенал», 1929), життя українського села в роки колективізації («Земля», 1930), пронизані роздумами про патріотичні зобов’язання кожної окремо взятої людини перед усім народом, про працю, як «мірило» людської гідності. Яскрава і своєрідна індивідуальність цього художника зробила величезний внесок до багатонаціональної радянської літератури і мистецтва тих років.

Значним досягненням у розвитку кіномистецтва 20-х років стали майстри кіно, які виступали в психологічній і історичній драмі, мелодрамі, пригодницькому фільмі, побутовій комедії. Першим успіхом в жанрі сатиричної комедії був антирелігійний фільм «Чудотворець» (1922, режисер А.П. Пантелєєв). Він тоді мав позитивну оцінку Леніна.

Жанри побутової драми і мелодрами особливо розвивалися в кінематографії низки союзних республік, де велике значення мала боротьба засобами кіно проти реакційних пережитків патріархального побуту. З цими жанрами пов'язані перші досягнення вірменського кіно («Намус», 1926), азербайджанського кіно («Шахсей-вахсей», 1925), узбецького кіно («Друга дружина», 1927).

У другій половині 20-х група молодих режисерів звернулася до проблем сучасного побуту і моралі: А.М. Роом, Ф.М. Ермлєр, С.І. Юткевіч, Е.В. Черв'яків.

Збільшилося виробництво художніх ігрових фільмів.

Перша половина 30-х ознаменована серйозними успіхами радянського кіномистецтва, його утвердженням на позиціях соціалістичного реалізму, встановленням міцних зв'язків між художниками кіно і багатомільйонним глядачем. На ідейний і художній розвиток кіномистецтва вплинуло збагачення його звуком.

Освоюючи реалістичні традиції інших мистецтв, радянське кіно в першій половині 30-х багато уваги надавало екранізації класики, до участі у фільмах притягувалися актори театрів. Були поставлені фільми за творами Ф.М. Достоєвського («Мертвий будинок», 1932, «Петербурзька ніч», 1934), М.Е. Салтикова-Щедріна («Іуда Гоговльов», 1934), А.Н. Островського («Гроза», 1934, «Безприданниця»).

Перед війною зріс інтерес до військово-патріотичних традицій народів СРСР. Це знайшло своє віддзеркалення в кіномистецтві, що дало ряд значних історичних фільмів: «Олександр Невський» (1938), «Петро Перший» (1937), «Суворов» (1940), «Богдан Хмельницький» (1941). В 30-ті роки починається розвиток багатьох видів і жанрів кіно. В жанрі музичної комедії успішно працював режисер Г.В. Александров. Його фільми «Веселі хлоп'ята» (1934), «Цирк» (1936) і «Волга-Волга» (1938) користувалися величезним успіхом у глядачів. Були також створені значні твори в області графічної мультиплікації. Режисери і художники створили, спираючись на національні традиції графіки, радянську школу мальованого фільму.