Сторінка
1

Національна програма “Діти України”

ПЛАН

1. Поняття і завдання національний програми “Діти України”

2. Головні напрямки реалізації національної програми

“Діти України”

Висновки

Список використаної літератури

1. Поняття і завдання національний програми “Діти України”

Національна програма "Діти України" — це комплексний документ, в якому відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною, визначено основні напрями державної політики стосовно дітей та заходи щодо її реалізації центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами, організаціями, суспільними інститутами.

Захист людини в дитячі роки, коли відбувається духовне, моральне, фізичне становлення особистості, засвоєння національних та загальнолюдських культурних цінностей і коли навіть тимчасові нестатки й помилки дорослих здатні заподіяти шкоду і деформувати її розвиток, має бути одним із головних завдань при формуванні стратегії розвитку нашої держави.

Виконання основних заходів Національної програми "Діти України" активізувало процеси практичного розв'язання проблем поліпшення становища дітей, а також реалізації положень Конвенції ООН про права дитини, сприяло частковому вирішенню питань захисту материнства і дитинства, розвитку нормативно-правової бази щодо забезпечення прав та законних інтересів дітей, удосконаленню якості медичних та освітніх послуг, виявленню таких негативних соціальних явищ як дитяча безпритульність і бездоглядність, зростанню кількості державних закладів і установ, що надають соціальну та психологічну допомогу дітям, які її потребують, розширенню мережі фондів і організацій, що займаються питаннями сімей із дітьми. Тіснішим стало співробітництво України з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), іншими міжнародними організаціями.

2. Головні напрямки реалізації національної програми

“Діти України”

Значна частина заходів Національної програми "Діти України" має довгостроковий характер, і їх виконання триває. Проте в ході реформування економічних і соціальних засад нашої держави виник ряд несприятливих факторів, які негативно вплинули на становище дітей і сімей із дітьми. Аналіз стану справ щодо захисту прав та інтересів дітей в Україні свідчить про загострення низки проблем. Це стосується, зокрема, соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, захворюваності дітей, які проживають на радіаційно забрудненій території, що в 2,35 раза вища ніж захворюваність дітей у цілому в Україні. Збільшилося число дітей-інвалідів, дітей із вадами розвитку, які потребують соціального захисту держави.

Незважаючи на певні позитивні результати у вихованні підростаючого покоління в Україні та здобутті ним освіти, суспільне виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, в цілому не зазнало змін. Сирітство та дитяча безпритульність, бездоглядність, жебрацтво - це наслідок недостатньої уваги суспільства, насамперед органів опіки та піклування, до соціальних проблем сімей із дітьми. Невчасне виявлення проблемних сімей, зволікання з вилученням дітей із таких сімей, недостатній контроль суспільства за вихованням дітей у неблагополучних сім'ях призводить до того, що дедалі більше дітей не мають адекватного соціального захисту.

Недосконалість державної системи соціального захисту позначається й на дітях, особливо тих, які проживають у сільській місцевості, хоча традиційно село відзначалося суворішим суспільним контролем над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Поширення в сільській місцевості такого явища, як "діти вулиці", є незаперчним доказом ослаблення виховної ролі сільської громади, проявом руйнування традиційних форм громадського самоврядування на селі.

Існування дитячої злочинності свідчить про необхідність удосконалення виховної роботи, зокрема правового виховання учнів, пошуку ефективних форм взаємодії всіх заінтересованих організацій, спрямованих на запобігання втягненню підлітків у протиправну діяльність.Потребує вдосконаленна робота, пов'язана із забезпеченням права кожної дитини на гуманне ставлення і повагу до її гідності. Нерозв'язаними залишаються проблеми адаптації неповнолітніх після звільнення з місць позбавлення волі.

У сучасних умовах проблема поліпшення становища дітей набуває особливої значущості. Її розв'язання залежить не тількі від сім'ї, а й від діяльності суспільних інститутів, які беруть участь у вихованні та навчанні дітей, сприяють їх соціалізації. Таким чином формується державна політика стосовно дітей як особливої соціально-демографічної групи суспільства, що має специфічні потреби та запити. У зв'язку з цим потребує активізації розроблення економічних, соціальних та правових заходів щодо створення умов для повного задоволення потреб і запитів дітей.

Специфіка та головна спрямованість соціальної політики стосовно дітей у сучасних умовах має сприяти, насамперед, зменшенню впливу на них негативних явищ, що виникають у ході реформування суспільства.

У зв'язку з викладеним виникла потреба в розробленні додаткових заходів щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" в 2001 — 2005 роках, метою та основними завданнями яких є:

• створення умов для фізичного, інтелектуального і духовного розвитку дітей, забезпечення їх соціального захисту та належного виховання, яке грунтується на здобутках українського національного та світового культурно-історічного розвитку;

дальше вдосконалення законодавства щодо соціального захисту дітей;

удосконалення механізмів соціальної підтримки дітей, які перебувають у скрутних та надзвичайних умовах;

• розвиток мережі та підвищення ефективності діяльності спеціалізованих закладів і служб соціального захисту дітей;

• поліпшення здоров'я матерів та дітей, запобігання інвалідності, створення умов для інтеграції в суспільство дітей з вадами розвитку;

• удосконалення таких форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, як дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'і;

• своєчасне виявлення функціонально неспроможних сімей та забезпечення здорового розвитку дітей, які в них виховуються;

• урегулювання дитячої праці та створення ефективних механізмів контролю за додержанням норм законодавства про працю дітей.

Основними завданнями Програми є:

створення сприятливих умов для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дітей, забезпечення їх правового та соціального захисту;

формування гармонійно розвиненої особистості, громадянина, здатного до повноцінної життєдіяльності в усіх сферах виробництва, науки, освіти і культури;

профілактика захворюваності та забезпечення дітей найбільш досконалими видами медичної допомоги, засобами лікування і відновлення здоров'я;