Сторінка
1

Технологічний процес обробки риби

1. Значення риби в харчуванні

Риба — цінний продукт харчування. За своїм хімічним складом риба майже не поступається м'ясу свійських тварин, а за вмістом мінераль­них речовин, вітамінів і ступенем засвоювання білків перевищує його.

Залежно від виду риби вміст білків у ній становить 13—23%, жиру - 0,1—33%, мінеральних і екстрактивних речовин — 1—2%. У рибі містяться вітаміни А, О, Е, В2, В)2, PP. Білки риби повноцінні, бо вміщу­ють усі незамінні амінокислоти.

У рибі міститься деяких незамінних амінокислот більше, ніж у м'ясі, молоці, яйцях та інших продуктах. Тому риба є джерелом білкового хар­чування.

Неповноцінний білок сполучної тканини колаген (15%) під дією теплової обробки перетворюється в клейку речовину — глютин, завдя­ки чому насичені рибні бульйони при застиганні утворюють желе. М'я­коть риби не має твердої з'єднувальної тканини, тому засвоюється організмом людини легко і швидко.

Завдяки легкоплавкості риб'ячий жир теж швидко засвоюється.

Риба містить мінеральні речовини (фосфор, натрій, калій, кальцій), а також мікроелементи (йод, мідь, кобальт, марганець та ін.). Завдяки великій кількості йоду морська риба є важливим продуктом харчуван­ня.

Екстрактивні речовини при тепловій обробці переходять у бульйон, надають йому специфічного смаку й запаху, збуджують апетит і сприя­ють кращому засвоєнню їжі. Особливо різкий специфічний запах зу­мовлений присутністю азотистих речовин — амінів.

Різноманітність хімічного складу робить рибу дієтичним продук­том, її використовують у лікувальному харчуванні при недокрів'ї, для лікування рахіту і захворювань серцево-судинної системи.

2. Характеристика сировини

На підприємства масового харчування риба надходить живою, охо­лодженою, мороженою і рідше — солоною, а також у вигляді мороже­ного філе.

Найціннішою вважають живу рибу. В ній повністю зберігаються всі поживні речовини. Страви, приготовлені з живої риби, характеризуються високою якістю. В підприємствах масового харчування живу рибу збе­рігають перед обробкою у ваннах з проточною водою або акваріумах.

Доброякісна риба плаває у воді спокійно, не піднімаючись на верх, вийнята з води, вона енергійно б'ється; луска щільно прилягає, без пошкоджень.

Вихолодженої риби температура тіла у товщі м'язів — від 1 до 5°С, її зберігають 48 год. при температурі 1 —2°С.

Доброякісна охолоджена риба повинна бути чистою, луска блис­кучою, колір зябер — від темно-червоного до рожевого, консистенція її щільна, запах — властивий свіжій рибі.

Умороженої риби температура тіла в товщі м'язів — 6—8°С. За харчовою цінністю вона майже не поступається охолодженій. При ударі твердим предметом чути виразний ясний звук. Морожена риба надхо­дить нерозібрана, потрошена з головою і без голови. В мороженому стані виробляють філе. Морожену рибу зберігають у підприємствах ма­сового харчування при температурі О—2°С 2—3 доби. Зберігати розмо­рожену рибу не дозволяється.

Солона риба менш цінна, ніж інші види рибних товарів. Під час соління і вимочування риба втрачає частину поживних речовин. Якість риби залежить від її породи і способу соління.

За будовою скелета розрізняють рибу з кістковим і хрящовим ске­летами. За характером покрову шкіри рибу з кістковим скелетом по­діляють на рибу з лускою (лускаті), без луски і з кістковими лусками -«жучками».

До лускатих риб належать судак, лящ, лин, сріблястий хек, окунь та ін.; до риби без луски — минь, вугор, сом. Риби родини осетрових вкриті кістковими «жучками» (шипами). За розмірами рибу поділяють на дрібну (до 200 г), середню (1 — 1,5 кг) і велику (понад 1,5 кг).

Під час приймання рибних товарів насамперед перевіряють їхню доброякісність за зовнішніми ознаками. Страви, приготовлені з не до­сить свіжої риби, можуть спричинити харчові отруєння.

Запах несвіжої риби визначається пробним варінням шматочка риби в закритому посуді. Крім того, можна в товщу м'якоті увіткнути

розігрітий в окропі ніж. При цьому сторонні запахи проявляються різкіше.

3. Кулінарна обробка риби

До холодної кулінарної обробки риби входять такі операції: розмо­рожування мороженої риби, вимочування солоної риби, обчищання луски, видалення плавників, нутрощів, голови, промивання і виготов­лення напівфабрикатів.

Розморожування мороженої риби

Рибу розморожують на повітрі та у воді.

На повітрі при температурі 16—18°С розморожують усі види філе, які виробляє промисловість, а також велику рибу (осетрову, сом, нато-теніюта ін.).

Рибу розкладають на стелажі або столи так, щоб вона не торкалась одна одної. Розмороженою вважають таку рибу, в середині якої темпе­ратура буде до — 1 °С. Залежно від розміру риби ЇЇ розморожування три­ває 6—10год.

У воді розморожують рибу з лускою і без луски, її кладуть у ванну, заливають холодною водою з розрахунку 2 л на 1 кг риби і розморожу­ють 1,5—4 год. (залежно від виду і розміру риби). Щоб зменшити втра­ти мінеральних солей в рибі, під час ЇЇ розморожування на 1 л води до­дають 7—10 г солі. Під час розморожування риба набухає, ЇЇ маса збільшується на 5—10%.

Деякі види океанічної риби розморожують комбінованим спосо­бом: її кладуть у холодну воду на ЗО хв., потім виймають, дають стекти воді і продовжують розморожувати на повітрі до температури у товщі м'язів 0°С.

Крім того, рибу можна розморожувати методом занурення в роз­чин кухонної солі або електричним струмом високої частоти, ультра­звуком, інфрачервоним випромінюванням. Розморожену рибу не збе­рігають, а відразу використовують для приготування страв.

Вимочування солоної риби

У підприємства масового харчування надходить солона риба, в якій вміст солі становить 6—20%. В рибі, яку використовують для варіння, не повинно бути більше ніж 5% солі, для смаження — 2%. Тому рибу

вимочують. Перед вимочуванням її частково обробляють, чистять лус­ку, відтинають голови, зрізають плавники.

Рибу вимочують двома способами — в змінній і проточній воді. При першому способі рибу кладуть у ванну і заливають холодною водою, температура якої 10—12°С. Води беруть у два рази більше, ніж риби. Воду періодично міняють через 1,2,3,6 год.