Сторінка
3
ІІІ. Який порядок використання в Україні міжнародних стандартів?
За ринкових відносин міжнародні та регіональні стандарти широко приймають на національному рівні, їх застосовують виробники, торговельні організації, покупці, споживачі, випробувальні лабораторії, органи влади та інші зацікавлені сторони.
Оскільки міжнародні стандарти відображають найкращий досвід промисловості, дослідників, споживачів і аудиторів у всьому світі і відповідають загальним потребам у багатьох країнах, вони є одним із дієвих засобів усунення технічних перешкод у торгівлі. Це було однозначно визнано в Угоді про технічні бар’єри в торгівлі Світової організації торгівлі (WTO/TBT).
Прийняття міжнародного стандарту як національного ускладнюється, якщо національні правила і традиції щодо структури та розроблення національних стандартів відрізняються від правил розроблення стандарту, що його приймають. Для встановлення єдиних правил прийняття міжнародних стандартів Міжнародною організацією з стандартизації (ISO) та Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС) розроблено настанову ISO/IEC Guide 21:1999 «Прийняття міжнародних стандартів як регіональних чи національних стандартів”
Ця настанова встановлює методи прийняття міжнародних стандартів як регіональних чи національних стандартів, наводить систему позначення ступеня відповідності, щоб сприяти послідовності регіональних чи національних органів стандартизації у прийнятті міжнародних стандартів і позначенні ступеня відповідності з міжнародними стандартами. Однаковість позначення країнами як відповідності, так і відхилів сприятиме зв’язкам, торгівлі, запобігатиме плутанині.
Однак, не в усіх випадках повне прийняття може бути корисним з таких причин, як національна безпека, захист здоров’я людини чи її безпека, захист навколишнього природного середовища, чи через суттєві кліматичні, географічні або технологічні проблеми. Угода WTO/TBT визнає, що це є законні причини для національних відхилів. Тому Настанова ISO/IEC 21:1999 опрацьована і доповнена відповідними національними положеннями (розділи 9, 10, додаток Е).
3.1. МЕТОДИ ПРИЙНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ
У будь-якому національному стандарті, через який приймають МС будь-яким методом, повинно бути чітко зазначено ідентифікацію МС.
Для прийняття методом «обкладинки» чи «передруку» ідентифікація МС повинна містити на видному місці, наприклад, на обкладинці, позначення МС, назву (принаймні однією з офіційних мов, якими МС було опубліковано), дату чи рік опублікування і ступінь відповідності.
За прийняття МС усі опубліковані зміни і технічні поправки до нього потрібно долучити до національного стандарту.
Зміни i технічні поправки, опубліковані після прийняття МС, треба прийняти якомога швидше.
У разі посилання на розроблення електронних версій стандартів організації зі стандартизації можуть використовувати нові методи прийняття, яких нема в цьому стандарті, або об’єднати (комбінувати) наявні методи. У такому випадку використовуваний метод не буде належати до методів цього
стандарту. Але рекомендації стосовно вибору і позначення відповідності залишаються в силі.
Підтвердження
За цього методу національний орган оголошує, що МС має статус національного стандарту.
Підтверджувальне повідомлення має бути опубліковано. Підтверджувальне повідомлення може містити відповідні інформацію чи інструкції і його слід публікувати тільки в тому випадку, коли умови 4.2, а) виконуються. Кожне підтверджувальне повідомлення повинно стосуватися тільки одного МС (і охоплювати будь-які опубліковані зміни та/чи технічні поправки).
Підтверджувальне повідомлення може встановлювати єдине національне (державне) позначення для кожного підтверджуваного МС. В іншому випадку слід використовувати позначення МС.
Підтверджувальне повідомлення можна подавати в офіційному бюлетені (інформаційному покажчику стандартів) та/чи як самостійний документ. Текст МС до підтверджувального повідомлення не додають.
Метод підтвердження процедурно є найпростішим методом прийняття. Він не потребує передруку тексту МС. Однак, підтверджувальне повідомлення не можна використати без МС, і тому останній повинен бути доступним для користування. Крім того, якщо підтверджувальне повідомлення не має свого власного ідентифікаційного позначення, то може буде складно відстежувати МС як такий, що його прийнято в національній системі стандартизації.
Обкладинка
Міжнародний стандарт (разом з будь-якими опублікованими змінами та/чи технічними поправками) можна видати методом «Обкладинки», за якого до примірника МС додають національну обкладинку.
Цей метод застосовується за наявності примірників (не копій) одного і того самого МС. За цього методу, на відміну від методу «Підтвердження», всю інформацію про прийняття МС подають на обкладинці чи в національному додатку. Текст МС наводять без будь-яких змін.
Обкладинка повинна мати національне позначення стандарту і за ідентичного (4.2) чи модифікованого (4.3) ступеня відповідності МС ставатиме частиною національного фонду нормативних документів. Кожна обкладинка повинна стосуватися тільки одного МС (охоплюючи будь-які наявні зміни та/чи технічні поправки).
Липкі етикетки, штампи чи інші засоби, застосовані до МС, є еквівалентні обкладинкам. Оскільки штампи або етикетки обмежують місце надання інформації, вказівок чи приміток, їх не потрібно застосовувати як обкладинки, якщо національний стандарт не є ідентичним МС.
Обкладинка (на звороті) повинна мати інформацію та вказівки щодо стандарту, а також інформацію стосовно редакційних змін. За потреби слід подавати посилання на додаток, в якому наводять перелік технічних відхилів та пояснюють їх причини, і посилання на МС.
Всю інформацію та вказівки подають українською мовою. Назву стандарту за цього методу не змінюють.
Завантажити реферат