Сторінка
2

Технологія вирощування рису

Відношення до вологи

Рис є гігрофільною рослиною. У більшості країн світу його виро­щують при затопленні шаром води до 15 см. Тільки в деяких місцях планети, наприклад на території Індонезії, де за вегетацію випадає близько 1000 мм опадів, рис можна вирощувати без додаткового за­топлення водою. Висока потреба рису у воді зумовлена особливос­тями волосків і слабкою всисною силою як коренів, так і листків. У зв'язку з цим він потребує також високої вологи приземного шару гювітря(не менш 70 - 80 %).

Транспіраційний коефіцієнт рису може сягати 800—1000, але при вирощуванні під шаром води він різко знижується і не переви­щує 100 - 500. Проте за такого відносно невисокого коефіцієнта транспірації для рису потрібні великі витрати води на випарову­вання — до 25-30 тис. м3/га.

У період вегетації потреби рису у волозі неоднакові. Наприклад, дружні сходи його з'являються при сівбі насіння у вологий, але не-затоплюваний ґрунт. Погано витримує рис затоплення товстим ша­ром води (понад 5 см) у фазі кущення, а в період максимальної по­треби до вологи - у фазі трубкування та викидання волоті його можна затоплювати шаром води до 15 см і більше. Після цього зно­ву знижуються вимоги рису до вологи І він достигає без затоплення.

Рис росте на ґрунтах різної родючості і механічного складу, які не схильні до заболочування, добре витримує беззмінне вирощу­вання на одному місці 3-4 роки. Кращими для нього є родючі ґрун­ти із слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 5,5-6,5), за якої стимулюється ріст кореневої системи і рослини краще засвою­ють поживні речовини (чорноземи, заплавні, важкі мулуваті).

Рис добре витримує середню засоленість ґрунту. Урожаєм 1 ц зер­на рису з ґрунту виноситься в середньому 2,4 кг азоту. 0.8 кг фосфо­ру 12.5 кг калію.

Рис належить до світлолюбних рослин короткого дня. Швидше розвивається при тривалості сонячного освітлення 9 — 12 год.

Вегетаційний період скоростиглих сортів рису становить в умо­вах України 100- 110 днів, середньостиглих 110— 125 і пізньостиг­лих 125 - 145 днів.

Технологія вирощування

Сорти і гібриди

На І988 рік по Українській РСР районовапо п'ять сортів рису. Всі вони виведені у Всесоюз­ному науково-дослідному інституті рису.

Горизонт. 1 Напівінтенсивного типу, середньо­ранній, тривалість вегетаційного періоду 102 — 128 днів. Рослини середпьорослі. Ма­са 1000 зерен 28-30 г.

Дунай. Інтенсивного типу, середньостиглий, тривалість вегетаційної о періоду 113 —130 днів.Висота рослини 90-95 см. Маса 1000 зерен 34-30 г.

Краснодарський 424. ІІапівінтенсивного тину, ссрсдньо-, пізньостиглий, трнвалісіь вегетаційно­го періоду 125-145днів. Рослпни високі, 100— 130 см. Маса 1000 зерен 31-34 г.

Малиш. Інтенсивного типу, ранньостиглий, до­стигає за 100-110 днів. Пірикуляріозом майже не уражується. Рослини низькорослі, 66-74 см, маса 1000 зерен 27—28 г.

Спальник. Інтенсивного чипу, середньостиг­лий, тривалість вегетаційного періоду 120-125 днів. Рослини невисокі, 70 -80 см. Уражується пірикуляріозом слабко або середньо. Маса 1000 зерен 28—30 г.

Обробіток грунту

Вирощування рису кілька років на одному місці посилює розмноження специфічних бурянів — просянок, буль-бокомніиу та ін. Тому основним завданням обробітку грунту є мак­симальне знищення бур'янів і нагромадження в грунті доступних елементів живлення. Дуже мілке загортання насіння та необхід­ність затоплення рослин рівномірним шаром води потребують, як уже зазначалося, ретельного планування й вирівнювання поверхні. Особливості обробітку пов'язані також з тим, що при перебуванні під шаром води в грунті нагромаджуються відновлені шкідливі сполуки, які нездатні розкладатися й вивільняти елементи живлен­ня без доступу кисню.

Під рис застосовують зяблевий обробгнж грунту плугами з пе­редплужниками па глибину 20-27 см (залежно від глибини орно­го шару), а при заорюванні багаторічних трав —до 30 см. Післн пранки грунт не обробляють, а залишають гребенистим, щоб він провітрювався, перемерзав взимку і взагалі зазнавав дії змін погодннх умов. Па полях, де вирощували не рис, а інші культури, після оранки поверхню вирівнюють планувальниками. Навесні провадять 2-3 культивації чизель-культиваторами на глибину 15-18 см з одночасним боронуванням. Після другої культивації поверхню старанно вирівнюють планувальниками. Перед­посівну культивацію з внесенням добрив провадять па глибину 8-12 см, потім боронують і коткують важкими котками.

Внесення добрив

Рис дуже чутливий до добрив. Па кожен центнер врожаю зерна (з відповідною кількістю соломи) він виносить з грунту 2,4 кг азоту, 1.2 кг фосфору, 3 кг калію. Па Україні рис вирощують переважно па каштанових і солонцюватих грунтах, де потреба рослин у калії майже повністю задовольняється. Тому калійні добрива з розрахунку 30 кг/га діючої речопвини вносять ліпне при вирощуванні рису на чорноземах. Азотних і фосфорних добрив у перший рік вносять не менш як по 90-120 кг/га. а на повторних посівах дозу збільшують на 20кг/га. Більшу частину добрив вносять до сівби. Якщо сівбу впровадять сіналкамн, доцільно в рядки внести по 50 кг/га суперфосфату. Під час вегетації роблять 1—2 підживлення за допомо­гою авіації. Вносять 30 кг/га азотних і фосфорних добрив (за діючою речовиною). Кра­щим з фосфорних добрив е суперфосфат і преципітат, а з азотних —сірчанокислий амопііі, сечовина, хлористий амоній. Нітратні азотні добрива дія рпсу непридатні, бо легко вимиваються. з грунту.

Дуже підвішують урожаіі рису органічні добрива. Вносять під нього по 40 т/га гною або приорюють зелену масу сидеральних культур. Осіаннім часом широко досліджується питання ефективності внесення подрібненої соломи як органічного добрива.