Сторінка
3
Білгородська гривна й монументальний рельєф із території Десятинної церкви – важливі, безумовно, історичні реалії, що засвідчують розповсюдження іконографії образу Холмської Богоматері на території Києва. Більше того, ми згодні з В. Пуцком у тому, що зразком для золотого амулета мала бути виняткова пам’ятка – ікона з легендою про чудотворення й водночас унікальна пам’ятка мистецтва, пов’язана з ім’ям євангеліста Луки. І не можна виключити, що нею була саме константинопольська святиня (відома пізніше як “Холмська Богородиця”), позаяк її іконографічний Богородичний тип – рідкісний для теренів України, за винятком лише стольного граду – “матері городів руських” (як свідчать дві київські рельєфні пам’ятки). Таку ситуацію опосередковано підтверджує й волинська (холмська) легенда про київське походження ікони.
Опріч ікон із Синаю, відома ще ікона XII–XIII ст. з Афонського Ватопедського монастиря, на якій дитя підтримується лівою рукою Богородиці. Е. Тсигаридас, підкреслюючи її літургійно-жертовну семантику (а він семантику добачає і в схрещених ніжках Христа), пише: “Ця ікона – варіант типу Одигітрія з іконографічними елементами алюзій майбутніх пасій Хріста”.
Однак, іконографія і типологія, як відомо, не підлягали у мистецтві ікони буквальному тиражуванню (у кожному списку одного типу так чи інакше виявляються ознаки різного рівня ремісничого вишколу, обдарованості майстра-виконавця, ознаки певної мистецької школи). Але саме цінне, звичайно, полягає в спробі іконописця внести в усталений і безперечний зразок-канон своє тлумачення сюжету, що спричиняється до появи інакших акцентів у образній сутності священного образу.
Незважаючи на фатальне ушкодження лику Марії на Холмській іконі, вціліле ліве око характерної видовженої мигдалеподібної форми виражає дивовижно сумну й воднораз спокійну меланхолію. Подібна неповторність погляду присутня ще хіба що в іконі Вишгородської Богоматері.
Лик дитяти, його кучерява голівка, кирпатий носик, пухкі губи типові для цілого ряду візантійських ікон XI–XIV ст. У пізніших пам’ятках іконопису Христос-дитя виглядає мудрішим, маючи високе чоло, підкреслену “складку гордія”. Лик Бого-дитини, що порівняно добре зберігся, модельовано доволі узагальнено й живописно, оливкова зелень санкірі тут контрастує з яскравим рум’янцем щік.
Ікона Холмської Богоматері навіть у своєму нинішньому пошкодженому стані виразно засвідчує талант і неординарність маляра-виконавця. Його самобутність розкривається не тільки в майстерності, з якою він моделює лики (на якійсь невловимій грані між конкретністю форми та її умовністю). Іконописець підпорядкував задум твору максимально акцентованій ідеї єдності Матері та Сина, спрямувавши погляд Марії на своє Бого-дитя. Цей погляд цілковито зосереджений на Христі (у більшості Богородичних ікон Марія або звернена поглядом до глядача, або заглиблена в себе), чим підкреслена спільність долі Богородиці й Христа, виражена покірність Божій Волі. І саме в цьому, мабуть, таїться особлива містична сила образу. Легенда про константинопольське походження мистецької пам’ятки підтверджується високою фаховою школою майстра-виконавця.
Використана література
1. Волинська ікона: Дослідження та реставрація / Матеріали Х міжнар. наук. конф.: м. Луцьк, 17–19 вересня 2003 р. – Луцьк, 2003. – Вип. 10. – С. 85–113; та ін.
2. Пам’ятки сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть / Матеріали VII міжнар. наук. конф. з волинського іконопису: м. Луцьк, 27–28 листопада 2000 р. – Луцьк, 2000. – Вип. 7. – С. 14–22;
3. Міляєва Л. Ікона Холмської Богоматері – redivivus рhoenix – очима Якова Суші // Пам’ятки сакрального мистецтва Волині / Матеріали VIIІ міжнар. наук. конф.: м. Луцьк, 13–14 грудня 2001 р. – Луцьк, 2001. – Вип. 8. – С.45–47;
4. Сакральне мистецтво Волині / Матеріали IХ міжнар. наук. конф.: м. Луцьк, 31 жовня – 1 листопада 2002 р. – Луцьк, 2002. – Вип. 9. – С. 43–52;
5. Цитович В. Богоматір Холмська: нове явлення на початку третього тисячоліття // АНТ: Вісник археології, мистецтва, культури. – 2002. – № 7–9. – С. 8–17.
Завантажити реферат