Сторінка
6

Буддизм

До молитов у ламаїзмі відноситься насамперед сповіду­вання віри, яким, як правило, розпочинається ламаїстське богослужіння, під час якого віруючий вшановує чотири святині — Будду, дхарму, одновірців і свого духовного наставника. Таким чином, божество підготовляють до сприйняття конкретного прохання віруючого (наприклад, про дарування життя).

Ламаїстське богослужіння супроводжується музикою і співами. Значну роль відіграють дзвіночок і морські ской­ки, звучання яких є сигналом для переходу до наступного етапу богослужіння. Ці інструменти разом з трубами скла­дають оркестр. Практикується також хоровий спів хлоп­чиків.

Богам і демонам ламаїсти жертвують рис, а також спеціальний хліб, який називають балін. Аналогія з хрис­тиянською просфорою тут безумовна; з трьох видів баліну два роздаються віруючим, третій залишається у храмі, звідки його виносять після богослужіння і спалюють. У ламаїзмі існує і ритуал, подібний до причащання у хрис­тиянстві: після церемоній і виголошення молитовних фор­мул лама роздає присутнім по ковтку освяченого вина і по три коржі, виготовлені з муки з цукром та маслом за спеціальним рецептом. Проковтнувши усе це, віруючий вважає, що він прилучився до благодаті тих богів, на честь яких здійснювалось богослужіння.

Молитви, звернені до бодисаттв, заучуються віруючи­ми просто механічно, оскільки мова, якою вони складені, була для них незрозумілою. Крім молитов, доводиться вивчати безліч заклинань, щоб убезпечити себе від дії злих духів і можливого нещастя. Бажаючі можуть вести “облік” виголошених молитов і заклинань за допомогою спеці­альних чоток.

Разом з цим ламаїзм запровадив своєрідну «механіза­цію» молитви, У так звані хурде — металічні циліндри — вставляються молитовні тексти. Вважається, що один оберт циліндра означає прочитання всіх уміщених у ньому молитов І священних текстів.

З ламаїстських обрядів найвідоміші дзул-хурал, найдані-хурал і так званий обряд обо. Дзул-хурал — це обряд освячення, який здійснюється пізньої осені. Дацанські храми зовні і всередині освічуються безліччю свічок, при світлі яких віруючі перед зображенням богів розкраюються, якщо вони погано ставилися до домашніх тварин. За ламаїзмом, погане годування, побої, непосильна робота, через що тварини страждають,— тяжкі гріхи, які спри­чинять погане переродження. Адже у кожній домашній тварині, за ламаїстським уявленням, може жити перевті­лений померлий родич віруючого. Каяття має звільнити віруючого від вини перед померлим. Можна припустити, що своїми джерелами дзул-хурал сягає індійського куль­ту «священних тварин».

Інший обряд — найдані-хурал — присвячений пустель­никам (кайданам), які возвеличенні у ранг божеств. Про­водиться також восени. Лами вивішують зображення найданів — немічних, байдужих до навколишнього світу, і розповідають віруючим, що вони у минулому були мир­ськими людьми, але, ставши пустельниками, заслужили "спасіння". Таким чином підкреслюється небезпечність будь-якої любові до життя.

Важливу роль у становленні ламаїстського культу ві­діграло те, що при цьому не заперечувались, а навпаки, асимілювались буддійські культи, що побутували у відпо­відних народів. Найяскравішим прикладом є культ так званих обо.

З давніх часів у монгольських і тюркських народів вшановувались окремі місцевості, які чим-небудь виріз­нялися — гори, печери, береги озер. річок та ін. Вони називалися "о6о". Вшановувалися не саме ці місця, а духи, демони або божества, що нібито пов'язані з ними. Для встановлення контакту з цими надприродними істотами люди повинні були приносити Їм символічні жертви — палиці, шматки тканини, найчастіше — камені. З каменів складалися цілі купи, які згодом стали називатися обо. У ламаїзмі вони є примітивними символами святості. Скла­далися і двошарові обо: внизу — купа каміння, а над нею надбудовували кумирню або буддійську каплицю. Такі комбіновані святилища надзвичайно численні у країнах поширення ламаїзму, а культ, пов'язаний з ними, посів перше місце в обрядовій практиці.

Ламаїзм запозичив доламаїстські обряди, пов'язані з обо. Зокрема, поряд з епізодичними жертвоприношеннями і заклинаннями відбуваються періодичні служби. Лама­їстський обряд служби обо полягає у тому, що лама читає деякі тексти по служебнику, потім розпочинається свого роду «хресний хід» навколо обо, під час якого учасники розбризкують у повітрі молоко, чай, горілку, а те, що залишилося, випивають самі. Жертви призначаються як ламаїстським божествам, так і до ламаїстським демонам. Тексти молитов і гімнів нерідко буквально повторюють побутуючі до ламаїзму шаманські заклинання, звернені до демона даної місцевості.

Кожна ламаїстська сім'я обов'язково має вдома вівтар. Це свого роду невеликі шафи зі статуетками та іншими зображеннями буддійських божеств і демонів. Тут же, як правило, є полиця, на якій стоять чашки, призначені для жертвоприношень вином, маслом, кумисом, попільниця або свічка, квіти.

Будь-яка подія у житті ламаїста спонукає його звер­татися за порадою до лами-зурхачина, тобто ворожбита-ас­тролога. Він радить, які обряди і заклинання слід здійс­нити, щоб успішно перекочувати на інше місце, вдало купити домашню худобу, позбутися хвороби і т. ін. Важ­ливу роль у ворожінні відіграє прийнятий у буддизмі індійський календар. У ньому роки називаються за найме­нуванням знаків зодіакального кола: миші, бика, тигра, зайця, дракона, змії, коня, вівці, мавпи, курки, собаки, свині. Кожний із знаків відповідає одному з п'яти «елемен­тів» — дереву, вогню, землі, залізу, воді. У результаті виходять шестидесятирічні цикли, що розпочинаються від 1027 р. нашого літочислення. Місяці також відповідають знакам зодіакального кола або мають порядкові номери. Дні тижня найменуються за назвами семи світил. Лама-астролог складає для новонародженого гороскоп, у якому, враховуючи якісні особливості року народження («вогня­ний дракон», «водяна курка» і т.ін.), дня і місяця появи на світ, вказує, якої і коли слід чекати небезпеки, які заклинання виголошувати, з ким може взяти шлюб тощо.

Щодо свят, які відзначають віруючі ламаїсти, то Їх небагато, проте вони надзвичайно театралізовані, супро­воджуються складним ритуалом. Найвідоміші з них — Цагалган. Та кругообертання Майдані. Свято Цагалган означає “білий місяць”, воно присвячене початку нового року за старим монгольським (місячним) календарем. Протягом 16 днів здійснюється чимало обрядів, присвя­чених «дванадцяти» чудесам Будди.

Кругообертання Майдарі, або Майдарі-хурал, — бучне свято, яке проводиться влітку у дацанах при значному зібранні віруючих. Воно повинно прискорити прихід при­йдешнього Будди на землю і настання щасливого та радіс­ного життя.

Священними ламаїсти визнають два зводи книг — Ганджур (у перекладі з тибетської — переклад одкровен­ня; складається з 108 томів) і Данджур (у перекладі з тибетської — переклад тлумачень; складається з 225 то­мів). Ганджур і Данджур вшановуються як збірники ви­словлювань і повчань, які належали нібито Гаутамі та його учням. Насправді ці тексти написані тибетською мовою у XIV ст. і містять переклади Трипітаки і оригінальні твори, створені не відомими нам представниками лама­їстського духовенства.