Сторінка
2

Психоаналіз вогню і фантазії. Сублімація у творчості та катарсис. Г. Башляр (1884—1962)

Цілісність художніх творів зумовлюється втіленням певних комплексів. Якщо їх немає, твір позбавлено коренів, що йдуть у грунт несвідомого. "Емпедокл" Гельдерліна має естетичну цілісність саме тому, що висвітлює комплекс Емпедокла. Адже останній надає перевагу смерті, що розчиняє його в чистій стихії Вулкана. Це воістину космічна смерть, коли разом з мислителем гине увесь Всесвіт.

Поклик вогню залишається важливою темою у будь-якому тлумаченні природи людини та її поведінки. Гераклове вогнище слугує в поезії природ­ним символом долі людського роду. Так здійснюється несвідома робота фантазії. Виходячи з цього тлумачення можна стверджувати, що уява вияв­ляється сильнішою, ніж досвід.

Психоаналіз і первісна історія. Комплекс Новаліса. Хоч психоаналіз зробив чимало для інтерпретації психіки первісної людини (К.Г.Юнг та ін.), проте раціональні пояснення тут не мо­жуть бути цілком вичерпними.

Відкриття первісної людини неадекватно (суто позитивно) тлумачаться сучасною наукою, адже вона не враховує психологічних умов цих відкриттів. Завдання, яке ставить у зв'язку з цим Башляр, — виявити несвідоме у свідомому, суб'єктивні цінності — в об'єктивній очевидності, фантазію — в досвіді. Адже й наука використовує уяву, а потім перевіряє її продукти експериментальне.

Раціоналістичне пояснення видобування людиною вогню зводиться до теорії двох сухих паличок". Але як же люди могли цього дійти? Раціоналісти не входять у ситуацію первісної людини, адже у природі таке явище ніколи не спостерігалось. Жоден із способів отримання вогню тер­тям, що використовуються примітивними народами, не міг бути безпосе­редньо підказаний спостереженням якого-небудь природного явища. На це звертав увагу також Шлегель. Башляр стверджує, що з позиції психо­аналізу, зрештою, можна вивести вірогідне пояснення.

Тертя — це досвід відверто сексуального характеру. Любов була першою науковою гіпотезою об'єктивного відтворення вогню. Прометей — радше палкий коханець, ніж філософ-інтелектуал, а помсту богів щодо нього вик­ликано ревнощами. М. Мюллер, видатний лінгвіст, зауважував, що вогонь є сином двох шматків дерева. Пояснення цього Башляр шукає в інтимному досвіді делікатного доторкання — ласки, від якої пломеніє тіло коханого. Все це свідчить про спорідненість кохання і вогню. Психоаналітичне тлума­чення найбільш істинне: первісною властивістю рухливості наділено людсь­ку руку, яка імітує інтимні ласки. Перед тим як стати сином дерева, вогонь був сином людини. Башляр наводить велику кількість трактатів, переважно XVII ст., в яких здогадки психоаналітичного плану виражені досить яскраво.

Тертя шматків сухого дерева давало людині задоволення, адже в її фан­тазії панувала сексуальність. Часто для добування вогню рекомендують бра­ти шматки дерева різних порід. При енергійнолгу терті евритмія викликає ейфорію. Ритми гармонізуються.

Сам Башляр крок за кроком проводить невтомний пошук лібідо та його сублімації в усіх видах людської діяльності. Башляр незгоден із Фрезером, який діяльність первісної людини тлумачить надто утилітарно, а не з по­зицій психологічного задоволення. Мова йде про працю "Міфи про походження вогню", в якій серед тисячі тільки дві-три тлумачаться в дусі лібідо. Башляр зазначає, що первісна феноменологія є феноменологією афективності: із фантомів вона творить об'єктивні сутності, бажання перевтілює в образи, соматичний дослід — у матеріальний, любов — у вогонь. Близькі думки ще задовго до Башляра були сформульовані Л.Леві-Брюдем.

Усю поезію Новаліса можна було б інтерпретувати з позиції психо­аналізу вогню. В ній яскраво виражено потяг героя пережити перпісішн стан. Тут виступає і Божество тертя — творець вогню і кохання. Башляр вважає феномен Новаліса таким характерним, що типізує його в особливий комплекс. Новаліс живе більше концентрованим теплом, ніж променистим сяянням світла. У нього на перше місце, передуючи гетевському світлу. виступає ласкаве темне тепло, що пронизує собою усі фібри буття.

Πірοфеноменологія. Комплекс Πантагрюеля. На думку Башляра, вогонь був вихідним предметом міркування, першим фено­меном, адже він є супутником жадоби кохання. У спогляданні вогню первинно склалася доля розуму, що породжує поезію та науку. Homo faber — людина поверхова. Той же, хто мріє біля вогню, перебуває у становленні.

Вогонь є перший фактор феномена світу, адже цей світ мінливіш. І во­гонь все змінює. Першофеномен — це не тільки феномен полум'я, живого, співучого, це феномен, що постає завдяки вогню. Перший феномен є пірофеноменом. Помилка науки (і філософії) полягає в тому, що вогню надають субстанціального значення. Уявлення про "харчування" вогню (донаукове несвідоме) приводить до необхідності виставити ще один ком­плекс — Пантагрюеля. Зрозумілий як субстанція, вогонь створює об'єктивність суджень. Так, тепло пояснюється подрібненням їжі у шлунку. Припускають невидимий вогонь у надрах речового світу, матерії. Це своєрідний "калоризм", коли неживе приєднується до тваринного стану. Інтеріоризація вогню дає підставу для виникнення різного роду інтелектуальних суперечностей. Предметом обговорення виступають не об'єктивні якості, а суб'єктивні. З них починається пізнання, але далі, вико­ристовуючи термін Піаже, можна говорити про децентрацію. Вчений відмовляється від особистісного характеру свого знання і прямує до соціалізації своїх переконань.

Комплекс Гофман а. Е. Т.А.Гофман і Е. По порівнюють вогонь. горіння з ефектом, що спричиняє алкоголь. Гофманівський алкоголь пло­меніє. Він має чисто чоловічі якості вогню. Алкоголь По утеплює, прино­сить забуття і смерть. Це чисто жіночий знак води. У XVII ст. часто говори­ли про самозагоряння людей, просякнутих алкоголем. І в художній літературі (Е.Золя та ін.) є чимало аналогічних розповідей, хоча Башляр знаходить у Золя в цьому плані убогий субстанціалізм, плоский реалізм і т.д.