Сторінка
1

Психологія у власних межах. Роль суб'єктивності у провідній діяльності. Г. С. Костюк (1899 — 1982)

Хоч якими би продуктивними здавалися істотні кореляції психології ч іншими науками, з людською культурою в цілому, дійсний поступ психо­логії визначається рівнем її самостійності, своєрідністю її зако­номірностей. Найвиразніше вони виявляються у тлумаченні принципів психічного розвитку й насамперед його вихідної ланки — онтогенезу, з віковими особливостями та індивідуальними ознаками особистості, її творчих досягнень. Саме у творчості особистість робить із себе неповторну індивідуальність. Своєрідність психологічних закономірностей виявляється також у тлумаченні логіки цієї науки в цілому. Саме виділення своєрідних ознак психології як дисципліни становить, мабуть, єдину основу для вста­новлення її езотеричних продуктивних кореляцій та дальшої консолідації в ранзі дійсної науки.

Психологічні закономірності. Якщо вихідне завдання психології поля­гає в розкритті закономірностей психічної діяльності, то в цьому головну заслугу має матеріалістична психологія. Г.С.Костюк в аналізі цього питан­ня виходить з основних положень матеріалістичної діалектики, узагаль­нюючи те, що вже здобуто психологією та суміжними з нею науками. Особ­ливості психологічних закономірностей безпосередньо пов'язані з фізичним і духовним буттям людини, що стає необхідною умовою як систематичної розробки психологічних знань, так і розгортання широких емпіричних досліджень.

Характер психологічних закономірностей випливає з постулату про психічне як властивості особливим чином організованої матерії, як функції мозку, що полягає у відображенні об'єктивної дійсності. "Положення про те, що психічна діяльність за способом свого походження є вищою нер­вовою, рефлекторною діяльністю, — пише Г.С.Костюк, — орієнтує психологів на те, щоб розглядати цю діяльність такою, якою вона є в дійсності, долаючи штучне відособлення в ній психічного від фізіологічного. Це по­ложення зобов'язує психологів підходити до психічного не тільки як до ре­зультату, а й як до процесу відображення зовнішнього світу в мозку людини, як до відображувальної діяльності людського мозку".

Досліджуючи фізіологічні механізми психічної діяльності, психологи ставлять на науковий фунт розкриття її залежності від мозку. Це складає передумову правильного вирішення питань мозкової локалізації психічних феноменів. Костюк вважає, що закономірності нейродинаміки мозку ма­ють враховуватися при поясненні всіх психічних явищ — починаючи з відчуттів, сприймань, мислення, почуттів та вольових дій людини і завер­шуючи найскладнішими рисами характеру та особистості. Заперечення цьо­го положення приводить до відмежування психічного від фізіологічного, спрямовує психологію до феноменологічного опису явищ свідомості та за­спокоєння в рамках паралелізму.

Г.С.Костюк показує, що вихідний дуалізм Декарта з урахуванням пев­них термінологічних видозмін залишився у фізіологічній психології Вундта та його послідовника Тітченера, який дотримувався позиції "незалежності психології від фізіології". Костюк показує замаскований або відвертий дуалізм ряду представників сучасної науки (Делай, Шеррінгтнн, Екклз, Едріан та ін.) і доводить, що психічне і фізіологічне не є розмежова­ними у просторі й часі процесами, що психічне відображення об'єктивного світу здійснюється мозком, його нейродинамічними механізмами, що нейродинамічна характеристика цього процесу необхідна і важлива для роз­криття його закономірностей. Проте нейродинамічні закони не вичерпують усієї характеристики відображувальної діяльності, не показують об'єкт психічного в його змістовому розкритті. Одні й ті ж процеси збудження і гальмування в їхніх певних співвідношеннях лежать в основі різного за своїм змістом і формою відображення об'єктивної дійсності. Розкриття руху цих процесів не дає ще даних стосовно того, що саме людина відчуває, сприймає, уявляє, про що і як вона думає, чого прагне, які цілі ставить пе­ред собою, якими інтересами, поглядами, переконаннями керується у. своїй поведінці. А саме в цьому і виражається специфічність психічного, його своєрідність.

Відчуття, сприймання, пам'ять, уява, мислення, свідомість, почуття, во­ля, інтереси, ідеали, особистість, характер і т. д. є поняттями наукової пси­хології, котрі відображають реальні життєві явища, характеризують різні види, форми й ступені відображення об'єктивної дійсності. Як відносно стійкі особливості психічної діяльності ці поняття узагальнюють ті чи інші аспекти відношення людини до світу, людей, самої себе. Костюк показує, що ці поняття відображають сутнісні сили людини, їхній зміст, багатство та ступінь розвитку визначають напрям та успіх її діяльності. Висуваючи думку про те, що закономірності утворення й розвитку психічних процесів та властивостей людини, їхня роль у реальних взаємовідношеннях людей з довкіллям є предметом наукової психології, разом із цим Костюк вважає хибними спроби замінити систему психологічних понять системою понять фізіологічних або яких-небудь інших. Психологія та фізіологія — са­мостійні галузі людського знання. Кожна з цих наук має свої специфічні завдання.

Такий підхід уможливлює продуктивне розкриття зв'язку матеріального та ідеального, об'єктивного та суб'єктивного. Психічна діяльність не є "чистою духовністю", хоч і виступає як ідеальне відображення об'єктивного світу. В цьому питанні Г.С.Костюк вказує на дві хибні тенденції: відособлення ідеального від його матеріальної основи і зведення ідеального до матеріального з утратою їхніх специфічних рис. Він убачає сутність психічної діяльності в породженні матеріальним ідеального та у впливові останнього на життєвий процес. Виникаючи в надрах матеріального, ідеальне в усіх його проявах, навіть найскладніших, не існує поза ма­теріальним. Будь-яке абсолютизування суб'єктивного та його відрив від ма­теріального по суті принижують життєве значення людської психіки. Костюк пише: "Різниця між матеріальним та ідеальним в роботі мозку дійсно є відносною, не надмірною. Проте вона завжди існує як характерна риса психічного відображення об'єктивної дійсності. Будь-які спроби заперечува­ти цю різницю приводять, з одного боку, до грубого механіцизму, а з друго­го — до суб'єктивного ідеалізму. Така точка зору закриває шлях до побудо­ви справжньої наукової психології".