Сторінка
1

Психологічні особливості взаємодії уяви і розуміння

Серед засобів виховання моральних, естетичних почуттів людини значний вплив можуть мати картини природи і їх зображення в літературі і мистецтві. Розуміння прекрасного в природі завжди носить історичний характер, співвіднесене з суспільно-естетичними ідеалами людей.

Проте природа сприймається людиною не лише через призму її суспільно-естетичних ідеалів, але й через призму її особистих почуттів. Відомо, що пейзажі є значною стимулюючою силою для оживлення кращих почуттів людини: любові, дружби, солідарності, прагнення до миру і щастя всіх людей на землі. Один із десятикласників так описав свої почуття з приводу прочитаного ним художнього опису картини степу в романі О.Гончара “Тронка”: “В такі години обов’язково думаєш про майбутнє людства. І це майбутнє уявляється таким величним, прекрасним, як ця сріблом засіяна ніч в степу. Чого б, здається, не зробив би для того, щоб всі люди на землі жили в мирі і злагоді. Щоб на нашій прекрасній планеті запанував братерський союз розуму і волі людей, направлений на створення красивої і щасливої України”.

Естетичні почуття природи розвинені далеко не у всіх. Велике значення в розвитку цього почуття має правильно організована в школі робота над літературною творчістю про пейзажі. Проте в шкільній практиці часто недооцінюють цієї роботи або підходять до неї надто однобічно. Це пояснюється перш за все тим, що вона зв’язана з багатьма питаннями, які не знайшли ще психологічного розв’язання. Із всіх цих питань ми досліджуємо лише одне - взаємозв’язок розуміння і перетворення дійсності в літературно-творчому процесі створення художніх образів природи.

Нами вивчалась літературна творчість про природу, написана учнями на різному матеріалі: на основі вражень від оточуючої природи; на основі епічного пейзажу і на основі літературного ліричного пейзажу.

Різні основи вимагали різного обсягу і різного змісту знань, умінь і навичок. По-різному активізували мислительні і мовні процеси, викликали різні переживання. Тому пояснити якість художніх описів природи, виходячи тільки із взаємодії розуміння і перетворення, було б неправильно. І ми зробили спробу виділити в способі перетворення такі компоненти, які проглядалися б відразу в двох планах: з одного боку, дозволили б прослідкувати взаємозв’язок розуміння і уяви, а з другого - дали б можливість урахувати, в певній мірі, вплив знань, умінь, почуттів, які переживає людина, мислительних і мовних процесів як на уяву, так і на розуміння.

Художні описи природи являються різновидністю літературно-творчого процесу. Розробка питань психології літературної творчості має значний науковий інтерес. Проте надзвичайна складність і недостатня вивченість цього процесу створює серйозні труднощі для дослідників. Дослідження даного питання ускладнюється ще й тим, що воно розв’язується на межі трьох проблем. Крім проблеми психології літературної творчості, зачіпаються також проблеми психології розуміння і психології образу. Проблема розуміння в психології є найменш розробленою. Що ж стосується проблеми образу, то треба сказати, що вітчизняна психологія в особі Є.Ігнатьєва і його учнів зробила багато для розкриття природи образу, а також умов його формування і розвитку. Проте питання про структуру перетворюючої діяльності уяви поки-що досліджується недостатньо. В даній роботі ми робимо цю спробу виділити основні компоненти способу перетворення в процесі створення художніх образів. Такими були: відбір, систематизація, і обробка матеріалу у відповідності з визначеною цільовою установкою і вихідною ситуацією. Під останньою ми розуміємо оточуючу природу або літературний пейзаж.

В психології поки що нерозв’язане питання - сприймання чи розуміння складає основу естетичного сприйняття природи? Встановилась думка, що розуміти природу важливо лише тоді, коли ставиться визначена мета, наприклад, вивчити фауну, рельєф місцевості і ін. Але якщо ми просто милуємося природою, то ступінь естетичного переживання зв’язаний не з розумінням, аз широтою і глибиною сприймання. У даному дослідженні ми показуємо, що сила і повнота естетичного почуття залежить в певній мірі від якості перетворення, а воно, в свою чергу, від глибини розуміння.

В експерименті приймали участь учні двох 10-х класів - експериментальний і контрольний. В експериментальному класі проводилась систематична робота з розвитку точного і емоційного відтворення образів художніх творів. В процесі відтворення оцінювались їх переваги і недоліки. Критеріями позитивної оцінки були: переконливість, правдивість образів, їх відповідність дійсності. В контрольному класі така робота не проводилась. Наприкінці навчального року учням обох класів для самостійної естетичної оцінки були роздані тексти трьох художніх творів, в яких “намальована” картина літнього вечора. Подібні за настроєм вірші різко відрізнялись в художньому відношенні. Перенасичений метафорами вірш І.Виргана і простий, але виразний вірш І.Франка, складніший в художньому і емоційному відношенні вірш О.Олеся.

Співставляючи естетичні судження учнів експериментального і контрольного класів, ми побачили, що учні експериментального класу далеко просунулись вперед в своїх естетичних судженнях. Мотиви їх оцінок були більш осмисленими і обґрунтованими. Вони краще і швидше виділяли у віршах фальшиві фрази. Наведемо деякі типові приклади висловлювання учнів: “Одне і те ж явище природи різні письменники описали по-різному. Це, мабуть, залежить від людини і її настрою. Надзвичайна словесна майстерність у Олеся пейзажиста. У нього розвинена спостережливість за природою”. (Андрій, 10 клас). Погодившись з цією думкою, переходимо до наступного питання. “Які якості природи, описані в художніх творах, вплинули на вас?” “На мене подіяла краса неба”. Потім ця думка відходить на задній план і пропонуются варіанти ближче до істини: “Спокій. Висота неба”. Це вірні, але часткові речі. Накінець учні визначають, щов даному випадку міняє настрій людини, - “величність, вічність, нескінченність”. І дальше підкреслюють красу природи: “Яке прекрасне небо, яке спокійне і глибоке! Як яскраво і урочисто спускається сонце. А які красиві далекі голубуваті гори, темні долини”. “Автор описує вечір в “золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір, ніс він ніченьці-циганці з срібла кований набір”. “Який прекрасний вечір!” “Про такий вечір, про таку сріблом засіяну ніч зможе розповісти лише той, хто неодноразово спостерігав такі явища в природі. Правильно говорить поет: “Хто це скаже? Хто це знає? Тільки той ходить в гай, хто в огні як я палає, хто закоханий украй”.

Учні контрольних класів гірше розуміли зміст пейзажів і в своїх оцінках часто виходили із зовнішньої “краси”. Тому в більшості своїй вони недооцінювали вірш І.Виргана, вбачали недоречності деяких його висловів як, наприклад, “День дмухнув на сонце”, “заморочив ліс, узяв на плечі хмару-пуховицю та й рушив спати на небесний віз .”. Сприймаючи художні твори, учні не охоплювали повноти авторського задуму. Їх сприймання в кращому випадку зводилось лише до розуміння і оцінки окремих частин і деталей, які не мали суттєвого значення в розвитку сюжету. Фарби, звуки, які легко сприймаються учнями, завжди є виразниками певного змісту. В явищах естетичного характеру важливо не лише сприймання фарб, звуків, рухів, але й така виразність, яку вони надають явищам. Для звичайного сприймання характерний факт простої констатації, як це мало місце в контрольному класі: “І.Франко описує вечір. Зійшов місяць. Все затихло”. А для естетичного сприймання важливо “побачити” красу літнього вечора, відчути запахи квітів, трав, і як він “несе ніченьці-циганці з срібла кований набір”. “А вона його вже ждала у долині, у гаю, ніжним гребенем чесала чорну кісоньку свою”.