Сторінка
3

Фондова біржа як суб'єкт фінансового посередництва

• плати за реєстрацію угод;

• прибутків від продажу інформації;

• прибутків від обігу грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні організації;

• надходжень від продажу своїх технологій розрахунків, програмного забезпечення і т. ін.

Членами розрахунково-клірингової організації звичайно виступають великі банки й фінансові компанії.

На сьогодні функціонують мережі міжрегіонального обміну комерційною інформацією, які створено з метою оперативної швидкої організації горизонтальних зв'язків між підприємствами й підприємцями різних галузей і регіонів, а також міжнародних зв'язків.

Склад може належати біржі або вона укладає договір про зберігання товарів на складі. Покупці не стануть укладати угоди на біржі, якщо не будуть знати, де вони зможуть отримати товар за контрактом або якщо місце постачання буде неприйнятне для них. Склади можуть розташовуватися як близько до біржі (у разі торгівлі реальним товаром), так і в інших місцях або навіть країнах. Щоб стати біржовим, склад укладає договір з біржею з вказівкою тривалості його дії, місця знаходження, потужності і посиланням на документ, який уповноважує склад займатися складським бізнесом.

Більшість вітчизняних товарних бірж такої інфраструктури не має, що не сприяє підвищенню їх ролі на ринку реального товару, зводить її до «чистого» посередництва.

3. Учасники біржових торгів і загальна характеристика суб'єктів біржового посередництва

З розвитком і ускладненням ринку, його географічні поширенням інститут посередництва розростається й урізноманітнюється. Між продавцем і покупцем найчастіше виступає не один, а кілька, а інколи й велика кількість посередників. На ринку діє безліч торговців (покупців), які здійснюй операції з товарами та без них. З різним рівнем умовності і можна класифікувати за різними оцінками. Однією з ознак класифікації посередників, яка дає змогу зрозуміти особливості механізму біржової і брокерської торгівлі, є їх поділ за джерелами, способами одержання прибутків, за рахунок яких покриваються витрати й утворюється прибуток посередників. За цією ознакою їх можна розподілити на дві групи: на посередників, які здійснюють операції за рахунок клієнтів, та посередників, які здійснюють операції за свій рахунок.

До першої групи належать агенти (агенти-посередник комісійні агенти), брокери, особисті представники.

Свої дії агент здійснює з відома принципала за агент кою згодою за винагороду.

Агенти-посередники (комісійні агенти) у здійсненні контрактів можуть бути тільки комісіонерами. Вони не беруть і себе ніякого фінансового ризику в операціях (за винятком ризику, що випливає з можливості банкрутства їх клієнтів), а їх прибуток складається з комісійних, виплачуваних клієнтами за надані посередницькі послуги.

Агенти, як правило, працюють на підприємстві або в брокерській конторі, виконують представницькі функції свого підприємства, а оплата їх праці здійснюється в тому ж порядку, що й інших працівників підприємства.

Брокер продає або купує товар (цінні папери) за ціною, яку визначив клієнт. Це може бути тверда ціна або ціна в заданих клієнтом межах, що зазначається в його дорученні-наказі брокеру на здійснення операції.

За надану послугу брокер одержує від свого клієнта комісійні (брокерська комісія, або куртаж) у зумовленому розмірі. По суті, брокер сам (від свого імені) практично нічого не купує і нічого не продає. Він лише зводить продавця (виробника або господаря товару, власника цінних паперів) з покупцем, або навпаки, в т.ч. через біржу. Брокер як фізична особа є службовцем брокерської фірми (контори).