Сторінка
1

Сучасна світова та вітчизняна фінансова думка щодо суті та функцій фінансів

Вступ

Загальновідомі факторами виробництва є природні й людські ресурси, капітал і підприєм­ництво. Внаслідок взаємодії усіх цих факторів можуть бути створені товари й послуги. У виробничих процесах обов'язкова участь фінансового капіталу. Так, чисто технологічно гроші у виробництві не беруть участі, але при економічно­му розгляді фінансовий капітал присутній в усіх виробничих стадіях, починаю­чи із придбання сировини та матеріалів, виплати зарплати й орендної плати, амортизаційними відрахуваннями, іншими грошовими затратами. Ці грошові відносини пов'язані з усіма відтворювальними виробничими процесами.

Розбудова ринкової економіки в Україні розширила поняття фінансів. «Фінан­си — це грошові відносини, що виникають у процесії розподілу та перерозподілу вартості валового і внутрішнього продукт та частини національного багатства у зв'язку з формуванням грошових доходів і накопичень у суб’єктів господарювання й держави та використанням їх на розширення виробництва, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних та інших потреб».

Проте у фінансовій теорії немає єдиної концепції визначення суті та функцій фінансів. Сучасні світові та вітчизняні погляди на дану проблему намагатимемось розкрити нище.

У сучасній економічній літературі сформувалися такітри ос­новні точки зору при дослідженні сутності фінансів. По-перше, намагання роз­крити таку сутність через сукупність або систему економічних відносин. Україн­ські автори характеризують фінанси як «сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів». У такому ж методологічному контексті, тобто з ак­центом насамперед на економічні відносини, але значно звужено, дають визна­чення фінансів російські вчені: « .економічні відносини у процесі створення і використання фондів грошових ресурсів».

Друга точка зору при з'ясуванні сутності цієї категорії полягає в тому, що на перше місце ставляться різні об'єкти фінансів, і вже далі зазначаєтьсяпро на­явність економічних відносин щодо їх створення та використання. Наприклад, колектив російських економістів визначає фінанси як « .грошові ресурси, фінансові ресурси, що розглядаються у їх створенні й русі, розпер розподілі, так й економічні відносини, зумовлені взаємними розрахунками між суб'єктами господарювання, рухом грошових ресурсів, грошовим обігом, використанням грошей».

По-третє, набагато вужчими слід вважати ті дефініції категорії «фінанси», в яких замість економічних відносин називають грошові. Так, В. Опарін визначає фінанси як «сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням,мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та обміном, розподілом і перерозпо­ділом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього про­дукту, а за певних умов і національного багатства».

Принципово інший методологічний підхід маємо при дослідженні категорії «фінанси» в роботах західних учених. Це зумовлено тим, що вони виходять із принципів науки «Економікс», а тому не визнають категорію «відносини» (еко­номічні, виробничі, фінансові).

Так, у «Словнику сучасної економічної теорії» Макміллана, підготовлено­му англійськими вченими, стверджується, що державні фінанси є традиційною назвою « .діяльності уряду щодо збору й витрачання грошових ресурсів». Виз­начення державних фінансів дається в даному разі тому, що в зазначеній робо­ті, як і в багатьох інших роботах західних авторів, відсутня характеристика кате­горії «фінанси», в них основна увага приділяється практичному аспекту.

Протилежний методологічний підхід до визначення державних фінансів простежується у працях українських та російських економістів, оскільки вони при цьому виходять із абстрактнішої категорії «фінанси». Як правильно ствер­джував О. Василик, «державні фінанси — сфера грошових відносин, що виникла у зв'язку з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту і частини національного багатства, пов'язана з формуванням фінансових ресур­сів у підпорядкуванні держави й підприємств і використанням державних коштів на витрати з розширення виробництва, задоволення соціально-культурних пот­реб населення, оборони країни, державного управління».

На думку російських учених, «державні фінанси — це особлива сфера еко­номічних відносин, пов'язана з вторинним, а також первинним розподілом і споживанням частини сукупного суспільного продукту з метою утворення гро­шових фондів, необхідних державі для здійснення її функцій».

Критично проаналізуємо передусім останню точку зору. Як уже зазначаю­ся, в економічній теорії, представленій у формі «Економікс», замість вивчення економічних відносин стверджується, що ця наука вивчає поведінку людей у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ і послуг у сві­ті обмежених ресурсів. Хибність такого підходу полягає насамперед у тому, що абстрагування від категорії «відносини» (у цьому випадку економічні відноси­ни або грошові) не дає змогу розкрити властивості або специфічні ознаки тих чи інших об'єктів власності. Зокрема у цьому випадку неможливо з'ясувати со­ціально-економічну природу засобів виробництва, фінансів у різних суспільно-економічних системах. Адже тільки шляхом вивчення насамперед грошових від­носин держави, яка акумулює грошові ресурси вбюджеті, з тими чи іншими фізичними та юридичними особами — платниками податків, певними суб’єктами, яким держава надає дотації, субсидії тощо, можна всебічно розкрити сутність фінансів як економічної категорії.