Сторінка
2

Сучасна світова та вітчизняна фінансова думка щодо суті та функцій фінансів

Категорія «відносини» є однією з фундаментальних (уперше її обґрунтував Арістотель), оскільки вона характеризує взаємозалежність елементів певної системи, а з ускладненням останньої — взаємозалежність окремих підсистем. Цей висновок випливає також із положення Гегеля про те, що будь-яка конкретна річ або явище перебувають у різних відношеннях до інших речей і явищ, що служить основою для визначення їхніх властивостей, а завдяки цим властивостям відбувається взаємодія речей і явищ між собою. Крім того, властивістьпевної речі сама може бути відношенням, тобто останнє в такому разі виступає в ролі властивості або ознаки певної речі чи явища. Це означає, що відносини можуть як визначати властивості, так і навпаки; що часто не предмет визначає власти­вості, а властивості — сутність предмета. Синтез відносин між підсистемамита елементами формує цілісну систему. Наявність суттєвих відносинміж речами явищами, а також між їхніми властивостями формує категорію «закон».

Так, лише у ставленні працівника, позбавленого засобів виробництва, до власника таких засобів, який купує робочу силу, виникає властивістьнаймано­го працівника; внаслідок постійно повторюваного процесу купівлі-продажу ро­бочої сили формується вартість і ціна останньої.

Аналогічно до цього економічні відносини у сучасному капіталістичному суспільстві, передусім між найманими працівниками і капіталістами з приводу привласнення різних об'єктів власності, надають сутнісну визначеність як цим об'єктам (наприклад, постійний і змінний капітал), так і всім іншим суб'єктам цих відносин і самим відносинам, похідним від основних. Крім того, зосеред­ження уваги на дослідженні економічних відносин при з'ясуванні сутностіфі­нансів дає змогу вести пошук внутрішньо необхідних сталих зв'язків у межах таких відносин, а отже, націлює на вивченняекономіч­них законів розвитку та функціонування, властивих таким відносинам.

Отже, методологічно й теоретично правильним є підхід тихучених, які при дослідженні сутності фінансів акцентують увагу насамперед на тих еконо­мічних відносинах, які виражає ця категорія. Водночас точка зоруВ. Опаріна, який зводить фінанси лише до грошових відносин, є звуженою Річу тім, що грошові відносини є лише однією зі складових економічних відносин. Оскіль­ки фінанси і гроші тісно пов'язані (але не всякі гроші є фінансами), то деякі автори використовують поняття «фінансово-грошові відносини». У ньому та­кож відображено тісний взаємозв'язок між витратами держави і законамигро­шового обігу.

Певні розбіжності існують у поглядах авторів, які визначаюсь фінанси через сукупність або систему економічних відносин. Виявлення позитивних та не­гативних сторін розбіжностей, в яких ідеться про те, з приводу чого виникають і розвиваються такі відносини, які етапи вони проходять та інше, також потріб­не для обґрунтування авторської точки зору на проблему. Проте цей аспект ана­лізу виходить за межі нашої статті, тому зосередимо увагу на дослідженні струк­тури економічних відносин, що, в свою чергу, слугує методологічною основою для висвітлення порушеної теми.

Річ утім, що в сучасній економічній літературі триває активна дискусія щодо категоріальної визначеності економічних відносин, наявності у них окремих елементів, що має безпосередній стосунок до глибшого розуміння економічних відносин у межах фінансів.

У фінансовій теорії немає єдиної концепції. Найпоширенішою з-поміж них є розподільна концепція. З вітчизняних вчених найвлучніше з цього приводу висловився В.М. Опарін: «Фінанси,— сукупність економічних відносин,пов'яза­них з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартостівалового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства».

Тому методичною основою фінансової політики деякі автори вважають розподільну концепцію. Так, І.Й. Малий вважає « . в основу фінансової політики зак­ладено економічні закони розподілу створеного продукту, які становлять вихідну методологічну основу фінансів і фінансової політики. Чотирьохфакторна теорія фун­кціонального розподілу створеного продукту відображає об'єктивну (факторну) сторону фінансової політики, суб'єктивну ж — фіскальність держави щодо пере­розподілу ВВП з метою виконання своїх функцій. Фінансова політика рівною мірою стосується розподілу та створення ВВП. Тому методологічною основою фі­нансової політики є увесь вартісний процес розширеного відтвореного суспільства.

Однак не всі вітчизняні вчені поділяють думку щодо розподільної концепції. Так, характерною ознакою фінансів визнається «формування й використання фондів фінансових ресурсів у процесі руху вартості валового внутрішнього про­дукту». О.Д. Василик і К.В. Павлюк у своєму підручнику зауважують,що « .сьо­годні фінанси слід розглядати насамперед як економічну категорію, що відобра­жає сукупність відносин, пов'язаних зі створенням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів». Фінанси — це « .сукупність економічних, грошо­вих відносин, що виникають у процесі виробництва, розподілу і використання су­купного суспільного продукту, національного доходу, національного багатства і пов'язані з формуванням, розподілом і використанням валового доходу, грошо­вих накопичень і фінансових ресурсів підприємств». У цих висловлюваннях автори недвозначно констатують, що фінанси пов'язані і зі створенням, і з розподі­лом ВВП і національним доходом.

Деякі автори при визначенні фінансів вказують на загальновідомі речі. «Фі­нанси — це одна з конкретних історичних форм економічних відносин, функці­онування яких пов'язано з об'єктивною необхідністю розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту»; «Фінанси підприємств — це об'єк­тивна реальність, що проявляється у фінансових стосунках між підприємства­ми та державами і державними інституціями з приводу організації формування, розподілу та використання фінансових ресурсів у процесі відтворення».

Треба зауважити, що усі конкретні форми економічних відносин, тобто економічних категорій: товар, гроші, податки, ціна, фінанси, бюджет і тому по­дібне виникли у певному періоді розвитку людського суспільства і є об'єктив­ною реальністю. Тому акцентування уваги на таких моментах при визначенні конкретної економічної категорії «фінанси» не додає змістовного відтінку до її розуміння.

Фінанси це система грошових відносин, пов'язаних з рухом грошових по­токів з формування, розподілу й використання фінансового капіталу суб'єкта­ми господарювання і державою, внутрішніх і міжнаціональних економічних від­носин у процесі суспільного розширеного відтворення.

Внутрішня властивість фінансів виражена в його функціях. Фінансивиконують відтворювальні., розподільні та контрольні функції.

Якщо дві перші функції безпосередньо випливають із визначення фінансів, то третя — контрольна функція — потребує пояснення.

Відтворювальний процес завжди здійснюється у визначеній кількіснійі вартісній пропорції, її порушенні, диспропорції (дефіцит, збитки, на заборгованість) і відображаються у грошових потоках. Фінанси тут виступаютьяк індикатори виникнення фінансових порушень, їм властива потенційна можли­вість контролювати на всіх стадіях відтворювальний процес. Усе впирається у те, щоб якнайкраще організувати цю потенційну можливість фінансів на мікро- і макрорівнях.