Сторінка
4

Тенденції та специфіка впливу земляцьких організацій на становлення громадянського суспільства в Україні

Що перешкоджає повноцінному включенню земляцьких організацій у систему третього сектора громадянського суспільства

Нині найбільш знакові події в третьому секторі відбуваються за низької ініціативності земляцтв областей України.

Так, земляцтва не беруть участі у роботі Всеукраїнського форуму організацій громадянського суспільства. Внаслідок цього земляцтва не представлені в Координаційній раді громадських організацій, створеній форумом. Без їх участі відбулося обговорення та прийняття «Доктрини громадянського суспільства», документа, що визначає систему цілей, принципів і результатів розвитку громадянського суспільства в Україні на період до 2020 року та містить рекомендації щодо бажаної державної політики в цьому напрямі.

Значно обмежує комунікативність у роботі земляцьких товариств їх неучасть у Коаліції громадських організацій, неформальному добровільному об'єднанні, метою якого є вплив на процес розробки і реалізації соціально-економічної та культурної політики на місцевому, регіональному і державному рівнях, встановлення і розвиток стабільних взаємин між представниками неурядових громадських організацій і влади, бізнесу, наукової та творчої інтелігенції.

У більшості областей України в тій чи іншій формі функціонують громадські ради — консуль-тативнодорадчі органи, утворені при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраціях з метою здійснення координації заходів, пов'язаних із забезпеченням проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. Проте, на відміну від інших громадських організацій етнокультурного спрямування, спостерігається неефективне використання земляцтвами цього інструменту впливу, іноді вони демонструють малу зацікавленість і низьку активність.

Ще одним недоліком є невключення земляцтв у систему громадянської освіти в Україні, яку насамперед вважають засобом формування в особистості демократичних цінностей, патріотичного виховання в любові до рідного краю, відданості своїй землі, виховання в громадянина поваги до своєї нації, до всього світу, до етнокультурних, релігійних меншин свого регіону. Земляцтва — громадські організації. Це їхня перевага, тому вони могли б мобільно, не чекаючи соціального замовлення, включатися у розв'язання проблем, які виникають у зв'язку з впровадженням громадянської освіти, за допомогою проведення семінарів та різноманітних тренінгів, використовуючи власні ресурси.

Необхідно також активізувати включення земляцьких організацій до системи народних парламентів. Народний парламент — це неформальна структура, дорадчий орган при голові міськдержадміністрації. З одного боку, парламент доносить інформацію про плани муніципалітету до усіх прошарків населення, з другого, — дає змогу населенню брати участь у прийнятті рішень.

Безпосереднього включення земляцьких товариств потребує і розробка концепції регіональної політики в Україні, яка, на жаль, набула характеру чергової «кампанії» услід за розробкою концепції адміністративної, муніципальної реформи. Мета регіональної політики — звести до мінімуму ті нерівності, які створюють ґрунт для виникнення соціальних конфліктів, заважають соціально--економічному розвитку держави загалом або її частин, максимальна і довгострокова гармонізація інтересів держави і регіонів. Очевидно, деякі повноваження зі здійснення регіонального управління держава змушена делегувати суб'єктам, які не входять до вертикалі виконавчої влади і не є органами місцевого самоврядування. Це об'єднання громадян та їх структурні підрозділи, які відповідно до своїх статутів можуть займатися проблемами регіонального розвитку. А земляцтва областей України, що працюють у Києві, завдяки тісним зв'язкам зі своїми областями, володіють об'єктивною неупередженою інформацією про ситуацію в регіонах, можуть узагальнювати всі пропозиції щодо регіонального розвитку і виносити їх на розгляд центральних органів.

Сьогодні можна виокремити такі основні проблеми, що стоять на заваді повноцінного включення земляцьких організацій у систему третього сектора громадянського суспільства:

1) недостатня соціальна активність громадян;

2) нестабільне фінансування, через що деякі земляцтва мають низький рівень діяльності; крім того, постійний пошук джерел фінансування штовхає земляцькі організації на зближення з бізнесовими і державними структурами, що призводить до втрати незалежної позиції;

3) недостатня розвиненість горизонтальних зв'язків між земляцтвами та іншими громадськими організаціями (обмін інформацією, проведення спільних заходів);

5) маловпливовість. Реальну змогу впливати на рішення центральних та місцевих органів влади мають лише деякі земляцтва;

6) нестача кадрів високої кваліфікації. Нині бракує спеціалістів, які можуть залучатися земляцтвами до співпраці на громадських засадах (наприклад, PR-менеджерів), а послуги тих фахівців, які є, потребують високої оплати.

Земляцтва областей України розширюють структуру етнокультурних спільнот, зміцнюють систему етнокультурних організацій і тим самим сприяють становленню громадянського суспільства в Україні. Проте без системної державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства процес включення земляцьких організацій у систему третього сектора, як це не парадоксально, відбуватиметься повільно. Це багато в чому залежатиме і від позиції самих земляцтв, від їх впливовості та активності.

Література

1. Енциклопедія етнокультурознавства / За ред. Ю. І. Римаренка. — К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2001. — Ч. І. — Кн. 2.

2. Аза Л., Афонін Е. та ін. Етнічний довідник: У 3 ч. — К., 1997. — Ч. І. Поняття та терміни. — К., 1997.