Сторінка
4
Аутсорсинг. Індія і далі активно розвиває сектор аутсорсингу з поступовим перебиранням на себе індійськими компаніями функцій західних фірм (насамперед у сфері послуг — банківській, страховій, фінансовій, юридичній, адміністративній справі). На частку інформаційних технологій та аутсорсингу припадає 95% іноземних інвестицій у сфері послуг. З 2000 р. цей сектор збільшився на 13 млрд доларів — до 17 млрд у 2005 р. Рівень зростання сектору становить 25% на рік і, як плановано, досягне 60 млрд доларів до 2010 р. (згідно зі спільною доповіддю Національної асоціації компаній у сфері послуг та програмного забезпечення), за іншими даними [12], ринок інформаційних послуг становить 17,2 млрд дол.
Бум в обробній промисловості. Розвиток обробної промисловості, безперечно, є наслідком успіху в податковому реформуванні (на федеральному рівні воно здійснене ще урядом А.Б.Ваджпаї, нині триває на рівні груп і деяких штатів). Цей успіх для Індії — досі переважно аграрної, традиційно бідної країни — ще не так помітний: так, приріст ВНП за 2005 р. становив лише 6,8%—8% (за різними даними). Тим часом у деяких обробних галузях відбувається справжній економічний бум. Насамперед це стосується продукування готових ліків, автомобілебудування, виробництва сільськогосподарської техніки. Як було зазначено на економічному саміті 27 листопада 2005 р., приріст продукції в обробній галузі становить 9,9%, а в останні три роки у провідних індійських компаніях — близько 20% на рік [13].
Квотування. У країні з боку індуської більшості розпочався рух за зменшення або навіть скасування квот (в отриманні освіти та прийнятті на роботу) для релігійно-національних меншин.
Питання збереження квот є принциповим для ІНК, який позиціонує себе як загальнонаціональна світська партія — гарант рівноправного розвитку всіх релігійних та нацменшин, які становлять значну частину його електорату.
БДП — на протилежній позиції. Нині її курс у внутрішній та зовнішній політиці, у зв’язку зі зміною керівництва, жорсткішає: Р. Сінгх, ставши головою партії після того, як його попередник Л.К.Адвані (колишній заступник прем’єра) 31 грудня 2005 р. пішов з цієї посади, підтвердив прихильність до принципів «хіндутви» (створення індуїстської держави в Індії). Це означає повернення до традиційно жорсткого підходу БДП до кашмірського конфлікту, вимогу скасування статті 370 у конституції (передбачає особливий статус Кашміру) та відновлення індуїстського храму Рами в Айодх’ї на місці мусульманської мечеті. (Зруйнування мусульманської мечеті в 1992 р. призвело до масових сутичок по всій країні між індуською та мусульманською громадами, що активізувало перехід політичних сил на комуналістську основу.)
Страйки. 2005 р. був позначений певними соціальними заворушеннями у формі політично мотивованих робітничих страйків. Найбільший з них відбувся у вересні 2005 р. — це був перший національний страйк у країні з часу приходу до влади ОПА, в якому взяло участь близько 60 млн осіб. Страйк, організований профспілками, був спрямований проти економічної політики уряду, а саме проти приватизації (насамперед продажу контрольних пакетів акцій державних підприємств транспортної сфери), лібералізації інвестиційного режиму (надання дозволу на іноземні інвестиції в банківську сферу і страхування, особливо в пенсійні фонди), проти зміни трудового права в бік гнучкості щодо найму та звільнення робітників (зі зменшенням гарантій їх соціального захисту). Страйк активно підтримували (ініціювала) Комуністична партія Індії (марксистська) та інші партії Лівого фронту, котрі головні союзники ОПА в парламенті й водночас виступають проти реформ, які він упроваджує [14].
Отже, неоліберальна економічна політика уряду, найвигідніша для великого індійського бізнесу, залишається в центрі політичної і суспільної дискусії, оскільки НДА програв вибори 2004 р. саме на хвилі опору економічним реформам з боку населення.
Однією з головних причин соціальних заворушень є нерівномірний розподіл прибутків між селом та містом (70% населення проживають у 500 тисячах сіл), а також значні асигнування на військову сферу, оскільки військову міць Індія вважає важливим чинником для одержання статусу однієї з провідних держав світу.
Зовнішня політика
Зовнішньополітична сфера була позначена відставкою в листопаді 2005 р. міністра закордонних справ Н.Сінгха, близького до сім’ї Ганді-Неру. Приводом для відставки стала причетність його самого та ІНК до незаконних оборотів з продажем нафти поза рамками програми «Нафта в обмін на продовольство» (відома «доповідь Волкера»). Ця відставка насправді є зразком боротьби навколо зовнішньополітичної орієнтації країни. Екс-міністр — представник тієї групи політичної еліти (незалежно від партійної приналежності), яка виступає проти «надмірного» зближення Індії зі США. Ця група побоюється, що США зроблять Індію залежною за допомогою комерційних та військових зв’язків (отже, Америка перешкоджатиме реалізації індійською елітою амбіцій щодо перетворення країни на світовий центр сили).
Тим часом інша група у провладних колах виступає за те, щоб скористатися пропозицією адміністрації Буша щодо підтримки перетворення Індії на одну з провідних держав світу, налагодивши тісні військові та економічні відносини з Вашингтоном. Представники обох груп усвідомлюють, що платою за це буде використання США Індії як противаги Китаю (а відбувається це на тлі значного поліпшення індійсько-китайських відносин). Американці розраховують на деяку поступливість Індії в іранському питанні, відмову від ідеї будівництва газопроводу з Ірану тощо.
Завантажити реферат