Сторінка
3

Соціально-політичне відродження сучасної Індії

А Індія й Пакистан розглядають цей газопровід (навіть із завершеним будівництвом) лише як додатковий, зважаючи на обмежені запаси природного газу в Туркменистані, недостатню потужність цього газопроводу та нестабільну ситуацію в самому Афганістані. Вже відбулося 9 раундів переговорів між пакистанською та афганською сторонами про можливість будівництва згаданого трубопроводу, але без позитивного результату.

В 2005 р. Індія, як і раніше, брала активну участь у тендерах на придбання частки власності нафтогазових компаній або права на геологічну розвідку і видобуток нафтогазових ресурсів, в яких одним з її конкурентів традиційно був Китай. Індія, наприклад, поступилася йому в нігерійському, казахстанському, російському, іранському контрактах.

Водночас привертає увагу те, що Індія й Китай, які є конкурентами, подеколи почали об’єднувати свої зусилля для найкращого забезпечення обопільних інтересів. Так, у грудні 2005 р. спільне 50:50 індійсько-китайське підприємство «Bergomo Holding B.V.» (наразі перейменоване в «as Himalya Energy (Syria)» уклало угоду з канадською нафтовою компанією «Petro-Canadа» про придбання її сирійських активів на суму 484 млн євро (це 36% експлуатованих родовищ у Сирії). Передача активів завершилася 31 січня 2006 року [9].

Політична сфера

Як у зрілій демократії, політичне життя в країні доволі бурхливе і було насичене подіями, пов’язаними з протистоянням між владою і опозицією. Так, предметом атак на Індійський національний конгрес (ІНК очолює урядову коаліцію Об’єднаного прогресивного альянсу — ОПА) стали кадрові скандали, пов’язані з оприлюдненням у парламенті доповіді комісії Нанаваті з приводу антисікхських погромів 1984 р., «доповіддю Волкера» з приводу корупції в лавах ІНК навколо програми «Нафта в обмін на продовольство», корупційною справою «Бофорс», до якої також причетний ІНК. Усі названі справи позначилися на кадрових втратах провладної партії, а також на погіршенні її іміджу: так, доповідь Нанаваті спричинила відставку члена ІНК міністра у справах закордонних індійців Джагдіша Тітлера. Його було звинувачено у підбурюванні антисікхських виступів після вбивства сікхами Індіри Ганді, хоча остаточно його провину не доведено. Ці події стали результатом активної позиції впливової в Пенджабі сікхської партії Широмані Акалі Дала, партнера Бхаратія джаната парті (БДП) по опозиційному блоку Народного демократичного альянсу (НДА).

У грудні 2005 р. відновився скандал 1987 р. навколо справи шведської компанії «Бофорс», пов’язаної з торгівлею зброєю. Частину коштів, призначених для закупівлі зброї в цій компанії, витрачено на партійні та особисті потреби членів ІНК. Через цю справу ІНК зазнав поразки на виборах 1989 р. Вона і досі впливає на політичні настрої в країні.

Чергова реанімація скандалу пов’язана з офіційним проханням індійського уряду ОПА (через міністерство юстиції) до уряду Великої Британії «розморозити» банківські рахунки Кватрочі, які були заморожені у зв’язку з розслідуванням цієї справи.

Опозиційний блок НДА відразу скористався цією нагодою для звинувачень ІНК в аморальності і т. ін. Така тактика, окрім бажання провести дострокові загальні вибори, пояснювалася ще й тим, що БДП найбільше постраждала в корупційному парламентському скандалі.

У грудні 2005 р. вперше після 1951 р. 11 членів парламенту було виведено з його складу внаслідок «корупційно-лобістського» скандалу. Депутати належали до чотирьох партій: 6 членів — до БДП (що відмовилася голосувати за виведення парламентарів зі складу законодавчого зібрання), 3 — до регіональної позаблокової партії Bahujan Samaj Party, по одному — до правлячого конгресу і його союзника Раштрія Джаната Дала. Наслідком цього конфлікту можуть стати зміни в законодавстві щодо фінансування політичних партій та блоків [10].

Економічні успіхи і соціальні процеси

Економічний бум у державі ґрунтується на податковій реформі у стилі «Мінус ПДВ», світовому і регіональному співробітництві, транспортному бумі в країні й регіоні.

В Індії реформою 2001-2003 р. запроваджено федеральний ПДВ розміром 3% (раніше найменшу ставку ПДВ — 5% мав Сінгапур, згодом Нігерія, Панама і Тайвань). Поруч із цим податком, задіяним у міжнародних угодах на кшталт договорів про уникнення подвійного оподаткування, для наповнення місцевих бюджетів застосовується ПДВ 12%, що діє на рівні штатів; дедалі більша кількість штатів проводять регулярні збори керівництва і фахівців для колективної розробки стратегії і кооперації щодо зниження тиску ПДВ шляхом переходу від вульгарної модифікації податку до компенсаційну (таку реформу уже здійснено у штаті Таміл Наду). У 2005 р. ставки податків дещо зросли: федеральний — до 4%, муніципальний — до 12,5% [11].

Цей досвід використовує група успішних країн БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай). Саме така реформа допомагає широко залучати іноземні інвестиції, що підтверджує реальна (а не із застарілого підручника «Економікс») світова практика. Модель, започатковану зниженням тиску 20-відсоткового вульгарного ПДВ, практикують країни Балтії, Білорусь і Азербайджан (18%), а Казахстан довів ставку до 16%. Цей досвід, із запозиченням якого Україна запізнюється, цілком прийнятний, сприятливий для інновацій.

Проте варто зауважити, що, з одного боку, успіху тут досягають через подолання антиреформаторського внутрішнього спротиву, а часто і сильного зовнішнього тиску, а з другого — цей успіх зазвичай супроводжують напружені соціальні процеси. Це й не дивно, адже економіка Індії стає класичною наздоганяючою і дедалі більш орієнтованою назовні (звідти надходять інвестиції, фахівці, приїжджають туристи і туди експортують, щоразу збільшуючи, якісну індійську продукцію). І, скажімо, в галузях аутсорсингу чи обробної промисловості, одним з найважливіших чинників є дешевизна індійської робочої сили (дешевша, ніж у Китаї, але дорожча, ніж у Бангладеш). Підприємці та уряд просто змушені стримувати зростання заробітної плати й водночас долати соціальну напруженість. Однією з особливостей індійської економіки є прогрес інформаційних технологій в окремих «точках зростання»: так, у Бангалорі з населенням 6,5 млн працює 1500 технологічних та суто зовнішньо керованих підприємств.